Автор: Adam Evans - M31, the Andromeda Galaxy (now with h-alpha)Uploaded by NotFromUtrecht, CC BY 2.0, 

Галактика Андромеди, також відома як M31 або NGC 224, є найближчою спіральною галактикою до нашого Молочного шляху. Вона знаходиться на відстані близько 2,537 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Андромеди. Галактика Андромеди є однією з найбільших та найяскравіших галактик, які можна побачити із Землі.

За своєю структурою, галактика Андромеди є спіральною галактикою з великим ядром і витягнутими рукавами спіралі. Вона має діаметр близько 220 000 світлових років, що робить її трохи більшою за Молочний шлях.

Вранці 16 липня 1969 року «Аполлон-11» стартував з космодрому ім. Кеннеді у Флориді. Так здійснилася давня мрія людства побувати на Місяці.

Диск сріблясто-білого сяйва, що оточує Сонце, раніше можна було спостерігати тільки при повних затемнення Сонця. Зараз же він є об'єктом постійного дослідження. Динамічна активність корони відображає складні процеси взаємодії речовини з магнітними полями.

Раніше вважалося, що кульові зоряні скупчення – старі і нудні мешканці Всесвіту. Несподівано з'ясувалося, що багато які з них молоді.

У більшій частині Галактики зірки розкидані, немов сільські будинки на рівнині. Розділені величезними відстанями, вони живуть майже незалежно одна від одної. Однак деякі області Галактики більше схожі на міста. Мова йде про кульові зоряні скупчення – групи з мільйонів зірок, зосереджених в об’ємі, який в інших місцях припадає на одну зірку. Приблизно в двохстах з них знаходяться деякі з найстаріших зірок нашої Галактики, а молодих світил там взагалі не видно. Нерідко астрономи порівнювали такі скупчення з історичними районами старих міст, таких як Рим і Стамбул, які сформувалися дуже давно і відтоді мало змінилися.

Є безліч описів спостережень дивних явищ (зазвичай світлових) на Місяці (як і на інших планетах).

3 травня 1715року відомий свого часу астроном Е. Лувілль спостерігав у Парижі місячне затемнення. Близько о пів на десяту за Грінвічем він зауважив біля західного краю Місяця «якісь спалахи або миттєві тремтіння світлових променів, ніби хтось підпалював порохові доріжки, за допомогою яких підривають міни сповільненої дії».