26 листопада 1095 року декілька тисяч людей зібралися на полі поблизу південно-французького міста Клермон. Щойно закінчився помісний церковний Собор французької Церкви, який походив у Клермоні. У роботі Собору брав участь сам римський первосвященик, папа Урбан II (Pope Bl. Urban II, 1042-1099, папа з 1088). Крім учасників Собору, в Клермон з'їхалося чимало мирян, лицарів і простолюду. Кожен прибув зі свитою. Передчуваючи можливість поживи, в Клермон з'явилися торговці. Хтось бажав побачити самого папу. Всі хотіли послухати проповідь Папи з нагоди закриття Собору. Охочих було стільки, що міський храм не зміг їх вмістити. Справа в тому, що навколо промови папи ходили різні чутки. Але дійсність перевершила всі очікування.

Ахейська (мікенська) культура

Творцями ахейської (мікенської) культури були греки-ахейц, що вторглися на Балканський півострів на рубежі III-II тисячоліття до н.е. з півночі, з району Придунайської низовини або зі степів Північного Причорномор'я, де вони мешкали спочатку. Просуваючись все далі на південь територією країни, яка в подальшому стала назватися їхнім ім'ям, ахейці частково знищували, а частково асимілювали корінне догрецьке населення цих областей, яке пізніші грецькі історики назвали пеласгами. Це був, судячи з усього, народ індоєвропейського походження. Пізніші грецькі історики вважали пеласгів та інших найдавніших мешканців країни варварами, хоча насправді їхня культура не тільки не поступалася культурі самих греків, а й спочатку мабуть багато в чому її перевершувала. Про це свідчать археологічні пам'ятки так званої ранньоелладської епохи (друга половина III тисячоліття до н. е). У III тис. до н.е. пеласги створили досить високу культуру. Проте її розвиток був перерваний вторгненням на півострів першої хвилі грецьких племен з району Придунайської низовини.

Падіння Цезаря не було випадковим явищем. Причина нестійкості цезаріанського режиму полягала в недостатній міцності тих соціальних сил, на яких згодом трималася Римська імперія. Навпаки, противники цезаріанського режиму ще не втратили свого впливу. Республіка мала чимало прихильників. Крім цих загальних причин вирішальну роль у суспільному невдоволенні диктатурою Цезаря зіграло погіршення економічного становища Італії в 40-х роках I століття до н.е., що настало після розквіту 50-х років, викликаного припливом галльської здобичі і маси рабів, захоплених в Галлії. Винуватцем усіх нещасть і бід, пережитих Римом за час міжусобної війни, вважали Цезаря. Самодержавству галльського переможця протиставляли лад стародавньої республіки. Республіканський лад багатьом здавався "золотим століттям", часом політичної свободи, простих, чесних і сильних характерів, високих моральних якостей, укладених в понятті "римська доблесть".

В історії Європи правлячі династії - пунктир історичних подій. Що ж таке "династія"? Що визначало право на престол?

Англійська корона налічує вісім династій, і всі - аж до сьогоднішньої Віндзорської - пішли від Вільгельма Завойовника.

Пропонована стаття - картина складних династичних переплетінь Англії і історичних поворотів, що стояли за ними.

Кожен, хто хоч трохи знайомий з історією археології, знає, яку важливу роль зіграла знахідка так званого Розетського каменя. Виявлений в 1799 році на березі західного рукава дельти Нілу, він, по суті, дозволив зрозуміти давньоєгипетське ієрогліфічне письмо і тим звести фундамент для вивчення історії Єгипту. Щасливий для науки випадок: на цьому камені один і той же текст був записаний тричі: єгипетськими ієрогліфами, ієрогліфічним скорописом і давньогрецькою мовою. Отримавши такий надійний ключ для дешифрування, французький учений Ф. Шампольон зміг в 1822 році розпізнати зміст єгипетських ієрогліфів.

З тих пір стародавні написи привертають особливу увагу археологів. Про один з таких написів і піде мова.