Сонячна система знаходиться у величезній зоряній системі – галактиці Чумацький Шлях, що налічує сотні мільярдів зірок найрізноманітнішої яскравості і кольору. Властивості різних типів зірок Галактики астрономам досить добре відомі. Нашими сусідами є не просто типові зірки та інші небесні об’єкти, а скоріше представники найбільш численних «племен» Галактики. В даний час в околицях Сонця досліджені всі або майже всі зірки, за винятком зовсім карликових, що випромінюють дуже мало світла. Більшість серед них складають дуже слабкі червоні карлики – їх маси в 3-10 разів менші, ніж у Сонця. Зірки, схожі на Сонце, дуже рідкісні, їх всього 6%. Багато наших сусідів (72%) групуються в кратні системи, де компоненти пов’язані один з одним силами гравітації. Яка ж із сотні близьких зірок може претендувати на титул найближчої сусідки Сонця? Зараз нею вважається компонент відомої потрійної системи Альфа Центавра – слабкий червоний карлик Проксіма. Відстань до Проксіми 1,31 пк, світло від неї йде до нас 4,2 року. Статистика навколосонячного населення дає уявлення про еволюцію галактичного диска і Чумацького Шляху в цілому. Наприклад, розподіл за яскравістю зірок сонячного типу показує, що вік диска 10-13 млрд. років.

Нове зображення дивовижної галактики під назвою Центавр А було отримане вченими з Європейської південної обсерваторії. Із загальним часом експозиції понад 50 годин, дана фотографія ймовірно є найбільш детальним виглядом цього незвичайного і ефектного об’єкту. Зображення було зроблене за допомогою 2.2-метрового телескопу Wide Field Imager обсерваторії Ла-Сілья, Чилі, яка належить ЄПО.

Центавр А, відома також під назвою NGC 5128, є специфічною великою еліптичною галактикою з надмасивною чорною дірою в центрі. Вона знаходиться на відстані 12 мільйонів світлових років від нас у південному сузір’ї Центавр. Її характерною рисою є особлива активність у радіовипромінюванні. Астрономи вважають, щояскраві центри, сильне радіовипромінювання та характерні газові струмені галактики Центавр А народжуються завдяки чорній дірі в центрі галактики з масою, що рівна приблизно ста мільйонам мас Сонця. Матерія зі щільних центральних районів галактики вивільняє величезні кількості енергії при падінні в чорну діру.

Земля одночасно бере участь у двох рухах: обертається навколо своєї осі і рухається по еліпсу навколо Сонця. Обертання Землі навколо осі викликає зміну дня і ночі. Її рух навколо Сонця викликає зміну пір року. Від спільного обертання Землі навколо її осі і руху навколо Сонця відбувається видимий рух Сонця небесною сферою.

Спостерігаючи за добовим рухом Сонця протягом року, можна легко помітити в його русі ряд особливостей, що відрізняються від добового руху зірок.

Під товстою льодяною кіркою супутника Юпітера Європи можливо приховані гігантські кількості солоної води. Цей рідкий прошарок знаходиться на глибині від 1,9 до 3 кілометрів від поверхні. Солоний океан, закутий в льодяні лещата, представляє нове середовище Сонячної системи, здатне підтримувати життя, і один із найкращих напрямків для його пошуку поза землею.

Космічні апарати Pioneer 10 і 11, що перебувають зараз на краю нашої Сонячної системи, вже певний час демонструють аномальну поведінку: поступове уповільнення свого руху, яке не співпадає з розрахунками. Останній аналіз даних, зібраних про рух апаратів, показав, що аномалія не є постійною, як вважалося раніше, і знижується з плином часу. На думку американських вчених, причиною є асиметричне випромінювання тепла. Найближчим часом вони планують представити докази цієї теорії.