Людство вступило в космічні століття. У наш час будь-якій освіченій людині необхідно знати, що таке космос, і мати уявлення про процеси, що відбуваються в космосі.
Майже анекдот. Альдебаран, Сіріус, Вега, Антарес, Канопус, Бетельгейзе, Проціон, Фомальгаут... Ці назви зірок буквально заворожують, в них наче якась незбагненна таємниця. Звідки вони, ці назви? Хто і коли їх придумав? Як це сталося? Подібні питання цікавлять напевне багатьох любителів астрономії.
Австралійському студенту Крісу Фрагіле було доручено під час нічного чергування в обсерваторії поспостерігати за зіркою № 305367462411, що знаходиться недалеко від центру Чумацького Шляху. Кожні півгодини він вимірював за допомогою спеціального інструменту світловий потік від цієї зірки. І ось що зауважив Кріс: світло зірки на якийсь час раптом почало бути набагато яскравішим... Причину такого феномену студент дізнався пізніше. Але зараз він з повним правом каже: "Я був свідком епохальної події".
Зі спостережень з космічного телескопа «Хаббл» і наземного телескопа «Джеміні» отримані серйозні вказівки на те, що в зоряному скупченні Омега Центавра знаходиться чорна діра з масою близько 30 000-50 000 мас Сонця. Це, по-перше, підтверджує, що Омега Центавра - не звичайне кульове скупчення нашої Галактики, а залишок карликової галактики, яка була захоплена нашою. По-друге, маса відкритої чорної діри прекрасно вкладається у відому залежність цієї величини від маси сферичної складової в галактиках, дозволяючи продовжити цю кореляцію в область невеликих (за галактичними мірками) мас. Раніше до настільки малих мас не дотягувалися.
Вченим вперше вдалося сфотографувати поверхню зірки сонячного типу - Альтаїр: комбінація з 6 телескопів дала зображення з такою роздільною здатністю, яке дав би 1 телескоп з 250-метровим дзеркалом.
Абсолютну більшість зірок вчені можуть спостерігати лише як світні точки - аж надто далеко вони знаходяться. Навіть найпотужніші телескопи не можуть забезпечити збільшення, достатнє для того, щоб побачити зірку як об'єкт, що володіє формою і розміром. Винятком є наше Сонце, що знаходиться у нас під боком, а також кілька гігантських зірок, розташованих у відносній близькості. Жодну зірку, схожу на Сонце, астрономам розгледіти не вдавалося - до недавнього часу.