Космічні промені, вільно мандрують Всесвітом, постійно бомбардують і Сонячну систему, і нашу планету. Входячи в атмосферу, вони можуть стикатися з атомними ядрами, породжуючи ряд екзотичних продуктів. На думку астрофізиків, таким шляхом утворюється берилій-10, хлор-36 і вуглець-14.
З цього випливає логічний висновок: аналізуючи кількість таких речовин в геологічних відкладах, ми можемо оцінювати інтенсивність космічних променів, які потрапляли на Землю у відповідну епоху. Однак коли геологи взялися за роботу, вони зіткнулися з новою проблемою.
Справа в тому, що глобальне магнітне поле Землі діє, як ефективний «захисний екран», що відхиляє більшу частину заряджених частинок, які прилітають до нас ззовні, в тому числі і космічні промені. Відповідно, кількості продуктів, породжених космічними променями, має корелювати і зі станом земної магнітосфери, яка постійно повільно «пульсує», то розширюючись, то стискаючись.
Проблема ж у тому, що кореляції цієї не виявлено - принаймні, далеко не завжди: геологи вказали на цілий ряд аномалій, невідповідностей між очікуваними кількостями космічних променів, що досягають атмосфери, і станом магнітосфери. Прісцилла Фріш (Priscilla Frisch) та Ханс-Рейнхард Мюллер (Hans-Reinhard Mueller) недавно запропонували пояснення цим нестикування.
Варто згадати, що потік космічних променів, які проникають у внутрішні частини Сонячної системи (у тому числі і до Землі), визначається ще мінімум одним фактором - самим Сонцем. Його магнітна активність і інтенсивність сонячного вітру також відхиляють заряджені частинки, які приходять із далекого космосу. Але картина ще більш ускладниться, якщо врахувати ще й рух Сонця галактикою.
Наша зірка, обертаючись разом з диском Чумацького Шляху, описує повний оборот навколо центру галактики приблизно за 220 млн. років. За цей термін Сонце проходить крізь незліченні газопилові хмари різної щільності і складу. Навряд чи варто сумніватися, що хмари ці також повинні впливати на інтенсивність потоку космічних променів, що приходить до нас. Можливо, саме проходження крізь пил могло б пояснити аномалії, помічені в геологічних дослідженнях?
У принципі, цю гіпотезу можна перевірити - тим більше що не так давно ми зі своєю зіркою вийшли з однієї такої хмари, і можна було б вивчити геологічні відкладення на предмет пошуку кореляцій часу виходу та їх складу. На жаль, не все так просто. Хоча б тому, що поки не буде складена точна тривимірна карта цієї хмари, ми не зможемо назвати більш-менш точні дати проходження крізь неї.
Є й інші труднощі. Сьогодні не існує точних і детальних уявлень про те, як саме космічні промені породжують на Землі описані вище продукти. Не має навіть кількісної оцінки, якої інтенсивності потік породить, які їх кількості. Загалом, ідея виглядає обґрунтованою, але перевірка її поки що неможлива.
Але на майбутнє цей підхід обов'язково знадобиться. Приміром, якщо ця гіпотеза підтвердиться згодом, її логіку можна застосувати і в зворотному напрямку. Тобто, виходячи з аналізу геологічних відкладень, відновлювати розміри і розташування газопилових хмар, крізь які Сонце (і Земля разом з ним) проходили за останні сотні тисяч, а то й мільйони років. Саму планету можна використовувати в якості космічного зонду.
Взагалі, у міру того, як ми все сильніше залежні від космічних систем, подібні дослідження виявляються чимось більшим, ніж простим академічним інтересом.
За матеріалами: technologyreview.com.
Читайте також:
- Виявлені нові джерела гамма-випромінювання
- Що таке космос?
- Хімія небесних тіл
- Зменшення активності Сонця
