Вранці 16 липня 1969 року «Аполлон-11» стартував з космодрому ім. Кеннеді у Флориді. Так здійснилася давня мрія людства побувати на Місяці.
Екіпаж «Аполлона-11» складався з трьох осіб: Ніла Армстронга, Едвіна «Базза» Олдріна і Майкла Коллінза. Вони перебували в конічному командному модулі, розташованому в носовій частині ракети «Сатурн-5». Примісячення здійснювалося за допомогою незграбного на вигляд корабля, названого місячним модулем, який перебував за командним модулем на третій ступені ракети.
Після старту із земної орбіти в бік Місяця, розташованого на відстані 384000 км, астронавти підготували корабель для стиковки з місячним апаратом «Орел». Через три дні вони включили маневровий двигун для виходу на навколомісячну орбіту.
Армстронг і Олдрін – два космонавти, які мали здійснити цей історичний десант – пильно вдивлялися в місячну поверхню з висоти 100 км в пошуках місця для посадки в долині Моря Спокою, названого так сотні років тому, коли вважалося, що на Місяці є вода. На наступний день вони перейшли через шлюз в місячний модуль і запустили двигун для проведення історичного експерименту.
Історичні слова
Сотні мільйонів телеглядачів спостерігали з Землі за тим, як місячний модуль здійснює м’яку посадку на поверхню Місяця. «Говорить база в Морі Спокою. Орел приземлився», – передав Армстронг. Це було о 20 годині 18 хвилин за Грінвічем 20 липня 1969 року.
Кульмінаційний момент настав, коли астронавт опустив сходи на місячну поверхню. «Маленький крок однієї людини – і гігантський стрибок для всього людства», - сказав він, опускаючи ногу на темно-сірий ґрунт. Пізніше він доповідав, що той прилип до черевика подібно до вугільного пилу.
Прогулянки по Місяцю
Незабаром з'ясувалося, що пересуватися на поверхні Місяця, де гравітація в шість разів нижча від земної, астронавтам було дуже легко, незважаючи на недолугі скафандри. Їх перше завдання полягало в урочистій установці таблички і прапора США. За допомогою маленької камери, встановленої зовні місячного модуля, за цією процедурою спостерігав увесь світ. Під час свого перебування на супутнику Землі астронавти провели численні експерименти, зібрали понад 20 кг зразків місячного ґрунту і повернулися в місячний модуль.
Тепер настав найвідповідальніший момент – старт з поверхні Місяця. Якби двигун місячного модуля дав збій, то обидва пілоти залишилися б на Місяці без будь-якої надії на порятунок. Але двигун спрацював відмінно, як втім, і в подальших експедиціях «Аполлонів».
Повернення Аполлона-11
Армстронг і Олдрін стартували, перебуваючи у верхній частині місячного модуля, а нижня частина залишилася на поверхні. Потім вони пристикувався до командного модуля, де їх з нетерпінням чекав Майкл Коллінз. Після цього астронавти взяли курс на Землю, залишивши непотрібну частину «Орла» на місячній орбіті.
Блискуче виконавши своє завдання, екіпаж «Аполлона-11» приводнився в Тихому океані в полудень 24 липня 1969 року – восьмиденна експедиція благополучно завершилася. Президент США Річард Ніксон назвав її «найбільшим тижнем в історії з дня створення світу».
Місячна ракета
Триступенева ракета «Сатурн-5» була розроблена спеціально для експедицій «Аполлона» на Місяць. Вона була найбільшою і найпотужнішою ракетою-носієм у світі: 86 м заввишки і стартовою (разом з пальним) масою близько 3000 т. Ракета могла доставити 139 т на орбіту Землі або 47 т на Місяць. Після завершення експедицій «Аполлона» «Сатурн-5» завершив своє існування.
Читайте також:
