Ендокринна система, разом із нервовою, виконує в організмі роль диригента. Вона включає в себе декілька органів-залоз внутрішньої секреції. Їхнє завдання полягає у продукуванні гормонів – речовин, які поширюються кров’ю, проникають у клітини різних тканин і регулюють роботу наших внутрішніх органів. У кожного гормону є своя ціль впливу – строго певні клітини і тканини. У одного гормону їх більше, в іншого – менше.
Гормони забезпечують зв'язок найвіддаленіших один від одного клітин організму, дозволяючи їм працювати злагоджено. Більше того, залози внутрішньої секреції також взаємодіють одна з одною, так що в здоровому організмі кожна біологічно активна речовина виділяється лише тоді, коли потрібно, і лише в потрібній кількості. Таким чином, організм змінює свою роботу відповідно до постійно мінливих внутрішніх та зовнішніх умов. Саме при такій мобільності він абсолютно здоровий.
Щитовидна залоза (щитоподібна залоза) виробляє кілька гормонів, але найважливіші з них це трийодтиронін (Т) і тироксин (Т4). Вони містять йод, а тому, для того щоб їх вироблялося в достатній кількості, необхідно, аби організм отримував достатньо цього елемента.
Людський організм отримує йод з їжі і води. При перетравлюванні їжі, йод, через стінку кишечника, всмоктується в кров, дістається щитовидної залози та проникає в її клітини. Саме в залозі після складних перетворень йод входить до складу гормонів. Гормони «зберігаються» в фолікулах залози, схожих на крихітні мішечки, заповнені рідиною. У міру необхідності гормони виходять з фолікулів, потрапляють у кров і транспортуються по всьому організму.
Як щитовидна залоза дізнається, що організму потрібні гормони? Над нею теж є контроль – гіпофіз. Ця маленька залоза, розташована в головному мозку, регулює роботу більшості ендокринних органів, в тому числі і щитовидної залози. Цей вплив також здійснюється за допомогою гормонів, кожен з яких відповідає за роботу якоїсь однієї залози. Щитовидна залоза контролюється за допомогою тиреотропного гормону (скорочено ТТГ).
А ось виділення самого ТТГ залежить від кількості гормонів щитовидки у крові.
Якщо тироксину і трийодтироніну виробляється багато, інформація про це надходить у гіпофіз, і кількість тиреотропного гормону, що потрапляє в кров, знижується. Якщо ж їх не вистачає, гіпофіз починає активно виробляти ТТГ, який, впливаючи на щитовидну залозу, змушує її виділяти більше гормонів. Крім того, весь процес контролюється і іншими структурами нервової системи, роль якої в цьому процесі не можна применшувати.
Щитовидна залоза, зрозуміло, не працює сама по собі. На неї діють не тільки гормони гіпофіза, а й інші біологічно активні сполуки, які виробляються іншими залозами внутрішньої секреції.
Наприклад, гормон кортизол, що виділяється залозами, діє на тканину щитовидної залози, знижуючи вироблення гормонів. При підвищеній кількості кортизолу еритроцити також починають забирати з плазми крові менше йоду. Крім того, кортизол впливає і на гіпофіз, змушуючи його виробляти менше гормонів, у тому числі і ТТГ.
На роботу щитовидної залози впливають також естрогени (жіночі статеві гормони) і адреналін, причому останній може як посилювати продукцію гормонів, так і знижувати її залежно від ситуації. Важливо не забувати про ці залежності. Якщо людина страждає на захворювання будь-якої ендокринної залози (наднирників, підшлункової залози, яєчників або яєчок), важливо обстежити всі органи внутрішньої секреції, оскільки одна недуга може бути причиною іншої. Так само захворювання щитовидної залози можуть стати причиною порушення роботи інших залоз.
Як гормони щитовидної залози діють на організм?
Значення гормонів щитовидної залози в організмі дуже велике. Вони починають діяти, коли ще плід знаходиться в утробі матері (щоправда, в цей період він користується материнськими гормонами), і впливають на розвиток усіх його органів і тканин, особливо нервової системи. Після народження дитини вони не втрачають свого значення. Гормони впливають на всі види обміну речовин в організмі, а також підвищують кількість виробленої і використаної нами енергії. Саме тому, коли гормонів щитовидної залози стає занадто багато, обмін речовин помітно підвищується. Усі поживні речовини негайно використовуються для виробництва енергії, нічого не залишається про запас. Більше того, запаси жирів, вуглеводів і білків також починають поступово витрачатися – людина худне, незважаючи на чудовий апетит. Однак вироблена енергія практично не використовується організмом. Виникає парадокс: енергії багато, а користі від неї немає. Організму її недостатньо для повноцінної життєдіяльності – виникають всілякі порушення в роботі серцево-судинної, травної, нервової та інших систем.
Особливу увагу необхідно приділити впливу гормонів щитовидної залози на роботу серцево-судинної системи. При підвищенні їх кількості серце починає битися швидше –розвивається тахікардія. При тахікардії серце скорочується частіше, йому потрібно більше кисню, а крові до нього надходить менше, залишається менше часу на відпочинок. Якщо ж гормонів, навпаки, мало, серце б'ється повільніше (брадикардія), а значить, тканини не отримують достатньої кількості кисню і поживних речовин.
Гормони щитовидної залози також впливають на кількість використаних вуглеводів і, зокрема глюкози. Чим більше їх в крові, тим більше глюкози всмоктується з кишечника.
Ще одне немаловажне значення гормонів щитовидної залози – вплив на обмін холестерину. Останнім часом через підвищення кількості захворювань серцево-судинної системи цій речовині приділяється підвищена увага. Холестерин нам необхідний, але в нормальних кількостях. Гормони щитовидної залози знижують його рівень в крові. Вони також впливають і на кількість води, що виділяється з організму. Якщо гормонів стає занадто багато, організм втрачає воду, а з нею і мінеральні речовини: калій, кальцій, фосфор і т. д. Це ще більше посилює порушення.
Чому виникають захворювання?
Брак йоду в їжі
Для задовільної роботи щитовидної залози необхідно, щоб ц людський організм надходила строго певна кількість йоду. Йод міститься у воді та ґрунті і засвоюється звідки рослинами. Велика кількість цього елементу міститься у морській воді, і, відповідно, його багато в різних мешканцях морських глибин.
У ґрунті йод розподіляється нерівномірно. Найбільше його неподалік морського узбережжя, значно менше – в горах і на рівнинах, де він, як і багато інших мікроелементів, змивається дощовою водою. У районах з невеликою кількістю йоду в ґрунті, його бракує і в рослинах. В результаті люди із цих місцевостей отримують з їжею набагато менше йоду, ніж потрібно для нормального функціонування щитовидної залози.
Ні для кого не секрет, що з кожним роком погіршується екологічна ситуація, особливо у великих містах. Продукти харчування, які вживають щодня, часто не тільки бідні йодом, а й містять канцерогени. Дефіцит йоду в повсякденному харчуванні може призвести до різних захворювань щитовидної залози, а також до змін від вищого центру регуляції її роботи – гіпофіза. Навіть невеликі збої в роботі щитовидної залози можуть привести до найрізноманітніших захворювань внутрішніх органів.
Встановлено взаємозв'язок між нестачею йоду в організмі і відставанням у розумовому розвитку. Якщо під час першого триместру вагітності жінка не отримує достатню кількість мікроелемента, це призводить до аномального розвитку мозкових клітин у плода, в результаті чого може розвинутися недоумство. Крім цього, у дитини можуть надалі з'явитися порушення слуху, мови, зорової пам'яті.
Саме брак йоду стає найчастішою причиною розвитку захворювань щитовидної залози, в першу чергу ендемічного зобу.
Надходження в організм великої кількості струмогенних речовин
Струмогенні речовини – це сполуки, що сприяють розростанню тканини щитовидної залози, тобто розвитку зобу. При цьому на безпосереднє виробництво органом гормонів вони не діють. Все відбувається в кишечнику, куди надходить їжа зі шлунка. Струмогенні речовини взаємодіють з йодом, що містяться в їжі, і заважають його всмоктуванню. В результаті залоза не отримує достатньої кількості мікроелемента, тому розростається тканина органа, для того щоб гормонів в організмі було достатньо.
Струмогенні речовини містяться в ріпі, квасолі, брукви, редьці, моркві, редисці, кольоровій капусті, арахісі, сої, манго, персиках.
Інфекційні захворювання
Щитовидна залоза повністю ізольована від зовнішнього надходження бактерій шкірою і гортанню. Проте мікроорганізми можуть проникати в її тканину, викликаючи запалення. Найчастіше причиною цього є інфекційне ураження близько розташованих органів (наприклад, все тієї ж гортані чи стравоходу). Чим довше триває недуга, тим більша ймовірність поширення бактерій в клітинах залози.
Навіть хвороби, що не відносяться безпосередньо до щитовидної залози, можуть стати причиною розвитку деяких її захворювань. Все через те, що при будь-якому захворюванні в крові з'являються особливі речовини – антитіла, головне завдання яких – видаляти з організму всі сторонні елементи. Вони навчені відрізняти свої клітини від чужих, проте іноді ця програма дає збій. В результаті антитіла починають руйнувати тканини організму, приводячи до розвитку автоімунних захворювань.
Будь-яка інфекція веде до утворення великої кількості антитіл, а чим більше їх в крові, тим більший ризик розвитку ураження власних клітин. Саме тому можуть руйнуватися клітини щитовидної залози, що призводить до запалення її тканини. До речі, приблизно так само розвивається багато видів алергії, а значить, у алергіків ризик розвитку автоімунних захворювань набагато вищий.
Стрес
У шаленому ритмі нинішнього життя ніяк не можна вберегти себе від стресів. При стресі особливо страждає функціонування залоз внутрішньої секреції. Одні гормони виділяються в підвищеній кількості, інших стає зовсім мало. Все це може стати причиною розвитку найрізноманітніших недуг, починаючи з серцево-судинних хвороб і закінчуючи ендокринними, серед яких і ураження щитовидної залози.
Вплив токсичних речовин
Різні органи по-різному реагують на надходження в організм різних отруйних речовин. Найбільш чутливі з них страждають в першу чергу. На щитовидну залозу особливо сильно діють бензол, ртуть, нітрати, а також йод. Саме так, велика кількість цього елемента теж шкідлива для щитовидної залози. Вона може призвести до парадоксального ефекту: розвивається захворювання щитовидної залози, під назвою гіпотиреоз! Залоза намагається захистити себе від надлишку йоду і тимчасово перестає працювати. Здоровий організм переносить цей стан без особливих ускладнень, а от якщо людина і без того страждає недостатністю функції щитовидної залози, то це значно погіршить ситуацію.
Величезні кількості йоду, а також деякі інші хімічні речовини призводять до загибелі клітин щитовидної залози. В результаті на їх місці виникають рубцеві зміни, сполучна тканина яких лише закриває утворені «дірки», але не може виробляти гормони. Решта функціонально активної тканини органу не завжди в змозі впоратися із збільшенням кількості роботи, адже потреби організму в тироксині і трийодтироніні не змінюються. Розвивається гіпотиреоз. Більше того, гормонально активні клітини можуть збільшуватися в розмірах або збільшувати свою кількість, що призводить до збільшення розмірів залози.
Порушення гормонального балансу в організмі
Залози внутрішньої секреції взаємодіють між собою за допомогою гормонів і працюють злагоджено і гармонійно. Якщо одна ланка в цьому ланцюзі порушиться, страждає весь ланцюг. Саме тому захворювання інших ендокринних органів часто ведуть до зміни роботи щитовидної залози.
Вагітність
Вагітність – величезне щастя для жінки і в той же час – серйозне випробування для її організму. Коли всередині починає розвиватися маленька людинка, всі органи і системи починають працювати по-іншому, оскільки їх головна мета тепер – забезпечувати всім необхідним не тільки майбутню матір, а й плід.
Гормони щитовидної залози допомагають розвиватися всім органам і тканинам дитини і особливо нервовій системі. Однак її власна щитовидна залоза починає працювати тільки на шостому місяці внутрішньоутробного розвитку, а гормони потрібні постійно. Організму матері доводиться працювати за двох. Жінці потрібно більше йоду. Якщо вона не стежить за своїм харчуванням, не приймає вітаміни і мікроелементи, її щитовидна залоза може збільшуватися, щоб забезпечити дитину необхідними для розвитку активними компонентами. З'являється зоб. Якщо ж і цього виявляється недостатньо, у дитини можуть виникнути серйозні порушення в розвитку.
Захворювання кишечника
Здавалося б, яке відношення може мати шлунково-кишковий тракт до захворювань щитовидної залози? Виявляється, пряме. Саме в кишечнику всмоктується йод. При його захворюваннях засвоєння мікроелемента, як правило, порушується. Організму не вистачає поживних речовин, вітамінів і мінеральних солей, в тому числі і йоду. Це призводить до збільшення щитовидної залози та розвитку зоба.
Травми щитовидної залози
Такі травми зустрічаються не так часто, оскільки залоза розташовується на шиї, а цю частину тіла людина інстинктивно береже. Однак від травм не застрахований ніхто. При травмі в рану може проникнути інфекція, а це призводить до запалення залози. Крім того, навіть якщо організм впорався з мікробним ураженням і все обійшлося, на місці пошкоджених клітин розвивається рубець, тканина якого не може виробляти біологічно активних речовин.
Крім того, при травмі можуть постраждати судини, що живлять залозу, в результаті чого клітини якоїсь її ділянки не отримуватимуть кисень і поживні речовини. Це призводить до їх омертвіння, супутньому запаленню, а згодом – до утворення рубця.
Неправильне харчування
Неправильне харчування теж може привести до захворювань щитовидної залози в тому випадку, якщо людина вживає недостатню кількість продуктів, що містять йод. Ця проблема особливо актуальна для представниць прекрасної статі, більша частина яких регулярно катує себе всілякими дієтами. Дієта взагалі є серйозним випробуванням для організму, а якщо вона триває не 1-2 тижні, організму не вистачає вітамінів і мікроелементів, в тому числі і йоду.
Спадковість
Хвороби щитовидної залози не передаються у спадок, проте дослідження показали, що у тих людей, чиї родичі зіткнулися з цією проблемою, ризик розвитку захворювань підвищується.
Опромінення
Опромінення завжди завдає шкоди організму, навіть якщо воно використовується з метою зупинити розвиток злоякісної пухлини. Щитовидна залоза дуже чутлива до радіаційного та інших видів променевого впливу: її клітини починають гірше працювати, що призводить до недостатнього утворення гормонів.
Пухлини щитовидної залози
Будь-яка пухлина, навіть доброякісна – це небезпека для організму. Розвиваючись, вона в тій чи іншій мірі порушує роботу органу, в якому з'явилася.
Іноді пухлина складається з «нейтральних» клітин. Вони просто розмножуються, не виділяючи при цьому в кров ніяких активних речовин. Однак деякі ендокринні новоутворення побудовані з клітин, що нагадують клітини самої залози. Вони не тільки заважають нормальній роботі органу, а й виділяють в кров гормони. Оскільки такі клітини живуть самі по собі і не підкоряються жодним впливам регулюючих механізмів, кількість гормонів в крові помітно зростає.
Операції на щитовидній залозі
Пухлини ендокринних органів завжди намагаються видалити хірургічним шляхом, щоб не залишилося жодної зміненої клітини. Як правило, при цьому вирізається досить велика ділянка залози, а то і вся залоза. В результаті залишений шматочок не може забезпечити організм потрібною кількістю гормонів – розвивається гіпотиреоз.
Пухлини гіпофіза або гіпоталамуса
Якщо в гіпофізі або гіпоталамусі утворюється пухлина, що виділяє гормони, які керують роботою щитовидної залози, до органу будуть постійно надходити помилкові сигнали, наче організм вимагає більше трийодтироніну і тироксину. Щитовидна залоза при цьому починає працювати активніше, в результаті чого розвивається гіпертиреоз.
Травми гіпофіза або гіпоталамуса
Іноді черепно-мозкова травма, яка зачіпає гіпофіз або гіпоталамус, може привести до загибелі частини клітин цих нейроендокринних залоз. Через це щитовидна залоза отримує мало регулюючих гормонів, і в результаті сама виділяє мало трийодтироніну і тироксину.
Симптоми захворювань щитовидної залози
Збільшення щитовидної залози
Більшість захворювань щитовидної залози супроводжується її збільшенням, тобто розвитком зобу. При цьому ознаки ураження з'являються далеко не відразу.
На ранніх стадіях визначити недугу може тільки фахівець. Однак поступово залоза розростається все більше і більше, шия стає округлою, здається, що вона трохи припухла, проте жодними ознаками запалення (такими як біль, підвищення температури, почервоніння) цей процес не супроводжується.
Якщо не зупинити збільшення залози, вона починає поступово здавлювати органи шиї, тобто стравохід, трахею, судини і нерви. У людини з'являється неприємне відчуття грудки в горлі, яке посилюється при ковтанні.
Якщо збільшена залоза починає здавлювати трахею, в легені надходить менше повітря. В результаті виникає задишка спочатку при фізичному навантаженні, а потім і в стані спокою. При цьому людині важко як вдихнути, так і видихнути.
Зміни в роботі серця
При недостатньому функціонуванні щитовидної залози робота серця, як і функціонування інших органів і систем, знижується, серцебиття сповільнюється, в результаті чого розвивається брадикардія (стан, при якому частота ударів серця менша ніж 60 на хвилину). Через це сповільнюється рух крові судинами, а це стає причиною виникнення набряків на ногах, що з'являються в другій половині дня, а вранці зникають чи зменшуються. Крім набряків, може виникати задишка, причому людині важче вдихнути, ніж видихнути.
При гіпертиреозі (надмірному утворенні гормонів), навпаки, серце починає битися частіше, виникає тахікардія (частота серцевих скорочень більша ніж 80 за хвилину). Це погано в першу чергу для самого серця: підвищена кількість гормонів щитовидної залози і без того збільшує його потребу в кисні і поживних речовинах, а тут ще доводиться битися набагато сильніше. У людини виникає відчуття, немов серце стиснули лещатами.
Зміна температури тіла
Температура тіла людини є одним із найважливіших показників її здоров'я. Невелике підвищення температури можливе при будь-якому захворюванні щитовидної залози, що супроводжується надмірним утворенням гормонів. Це підвищення зазвичай невелике, не вище 37,1–37,5 °С. Людина навіть не відчуває його, оскільки найчастіше немає жодних інших ознак розвитку захворювання: головного болю, слабкості або інших симптомів. Якщо ж починається запалення щитовидної залози, температура тіла підвищується більше і супроводжується, як мінімум, головним болем.
Зниження температури тіла може бути ознакою нестачі гормонів щитовидної залози в організмі.
Пітливість
При гіпертиреозі виділення поту підвищується настільки, що це неможливо не помітити. Постійно вологі долоні, по спині стікають краплі, а вже якщо людина починає нервувати, то піт буквально ллється струмком.
Схуднення
При підвищенні кількості гормонів щитовидної залози в організмі людина починає худнути буквально на очах. І це незважаючи на відмінний апетит! Звичайно, такого ніколи не відбувається при нормальній роботі ендокринних органів.
Підвищення маси тіла
При зниженні утворення гормонів щитовидної залози спостерігається протилежний ефект. Апетит різко знижується, але, незважаючи на це, маса тіла невблаганно зростає. Це пов'язано з супутнім уповільненням обміну речовин.
Запори
Як це не дивно, уповільнення дефекації теж може бути ознакою порушення балансу гормонів в організмі, а саме гіпотиреозу.
Витрішкуватість
Витрішкуватість – це одна із найбільш характерних і відомих всім ознак гіпертиреозу. Не помітити його досить важко. При цьому між райдужною оболонкою і верхньою повікою з'являється смужка білка, яка стає особливо помітною, коли людина дивиться вниз. Крім того, шкіра на повіках стає темною, наче засмаглою.
Порушення менструального циклу
Менструальний цикл порушується і при гіпотиреозі, і при гіпертиреозі. При цьому місячні стають нерегулярними, тривають занадто довго або, навпаки, занадто мало. Це повинно в кожному разі насторожити жінку відносно захворювань щитовидної залози.
Набряки
Набряки можуть бути ознакою найрізноманітніших захворювань, в тому числі і гіпотиреозу. Вони виникають в основному на обличчі і тримаються постійно, незалежно від часу доби. Особливо добре помітні набряклі повіки.
Часта зміна настрою
Зміни кількості гормонів щитовидної залози не може не відбитися на стані нервової системи. При недостатньому утворенні гормонів людина стає загальмованою, повільно реагує на різні ситуації, не відразу відповідає на запитання, постійно хоче спати. А от при гіпертиреозі, навпаки, вона стає надто емоційною, її дратує все, кожна дрібниця.
Зміни шкіри і волосся
Шкіра теж реагує на зміну кількості гормонів щитовидної залози в крові. При гіпотиреозі вона стає сухою, дуже чутливою, легко тріскається. Волосся теж слабшає і стає ламким.
При гіпертиреозі шкіра, навпаки, завжди залишається вологою.
Читайте також:
