Виноград – світлолюбна рослина. Він найбільш повно використовує сонячну енергію. На світлі в його зеленому листі виробляється безліч життєво важливих продуктів харчування. Свіжий виноград багатий природними цукрами, головним чином глюкозою і фруктозою. Стигле гроно зазвичай містить від 16 до 25% цукрів. При в’яненні винограду на кущі вміст цукрів може досягати більше 50%. В 1 кг свіжого винограду при цукристості 17% міститься майже третина кількості калорій денного раціону людини. Причому 1000 г винограду за калорійністю прирівнюється до 1190 г картоплі, 1105 г молока, 387 г м'яса, 227 г хліба.

Ботанічний сад – це ціла організація, яка має задокументовану колекцію живих рослин. Ці рослини використовуються для наукових дослідів, збереження біологічного різноманіття, демонстрації та освітніх цілей. В розвинених країнах ботанічні сади відіграють роль природоохоронних закладів та публічних освітніх центрів. Кожен окремий ботанічний сад визначає свою стратегію і напрямок діяльності, виходячи з наявних ресурсів і можливостей.

Що таке зелена кава? Це якийсь окремий сорт, що зовсім не схожий на чорну каву за своїми властивостями? Зовсім ні. Зелена кава – це не обсмажені зерна тієї  самої звичайної кави. Оскільки вони не проходять термічної обробки, то і кількість природних речовин, збережених у незмінному вигляді, значно вища. Температура спонукає розклад і окислення багатьох корисних речовин – вітамінів, органічних кислот і т. д.

Смак зеленої кави відрізняється від знайомого смаку чорної кави – ​​він менш виражений, в ньому відчувається кислість. У напою із зеленої кави колір відрізняється від кольору чорної кави – ​​він не темний, а світлий, прозорий. Це й не дивно, адже колір кавових зерен світло-оливковий.

Зелена кава – це по суті ті самі кавові ягоди, зібрані на тих же плантаціях, що й ті, які пізніше перетворяться на чорну каву. Просто одні були обсмажені, а інші лише відсортовані і підсушені (іноді і відразу перемелені). Отриманий порошок використовують як самостійно, так і з іншими рослинними екстрактами.

Ця група речовин, що зумовлюють специфічний запах рослини, отримала свою назву ще в XVIII столітті, коли про їх хімічний склад ще не було відомо нічого. Ефірними вони названі тому, що мають велику леткість, як ефір, а оліями – оскільки масні на дотик, не змішуються з водою і легші за неї. Однак, незважаючи на маслянистий зовнішній вигляд, ефірні олії не відносяться до класу ліпідів. Схожість з жирами у ефірних олій лише зовнішня, за хімічним складом це зовсім різні сполуки: жирні олії – це складні ефіри гліцерину з жирними кислотами, а ефірні олії – складна суміш різних органічних сполук.

Часто сучасних молодих людей цікавить мова квітів. Нею вони хотіли б підкреслити свої почуття, додати романтики взаєминам, відзначитися оригінальністю. І справді, така мова існує, а виникла вона ще у 17 столітті. Проте однозначного трактування той чи інший букет чи квітка не мали, і очевидно не матимуть. Однак до нашого часу дійшли деякі зібрання, з яких ми можемо дізнатися як допомагала мова квітів людям в давнину.