Ботанічний сад – це ціла організація, яка має задокументовану колекцію живих рослин. Ці рослини використовуються для наукових дослідів, збереження біологічного різноманіття, демонстрації та освітніх цілей. В розвинених країнах ботанічні сади відіграють роль природоохоронних закладів та публічних освітніх центрів. Кожен окремий ботанічний сад визначає свою стратегію і напрямок діяльності, виходячи з наявних ресурсів і можливостей.
Історія
Перший ботанічний сад було засновано у XIV столітті в Салерно. Це італійське місто в Середні віки і в епоху Відродження було знамените своєю найстаршою в Європі медичною школою. З нею пов'язані імена багатьох чудових медиків тієї епохи, і в їх числі Маттео Сільватіко (1285–1342). Ця людина проявила себе не тільки як лікар, а й як ботанік. Це цілком зрозуміло, адже основним джерелом ліків на той час були рослини. М. Сільватіко створив спеціальний сад, в якому студенти – майбутні лікарі – могли б знайомитися з лікарськими рослинами. Цей сад отримав назву Giardiano della Minerva – «Сад Мінерви», на честь давньоримської богині мудрості, що мало підкреслити його наукове призначення. Саме цей сад і став першим в світі ботанічним садом – місцем, де вирощують різні рослини з науковою метою.
Через кілька років подібний сад був створений в Венеції, потім ініціативу підхопили інші італійські міста, а там і інші європейські країни: у 1490 році створено ботанічний сад при Кельнському університеті, у 1593 році – перший ботанічний сад у Франції в місті Монпельє – теж одному з найстаріших університетських міст Європи, у 1577 році – в Нідерландах, спочатку в Лейдені, потім в Амстердамі. У XVII столітті було створено кілька ботанічних садів в Англії, в тому числі – при Оксфордському університеті. Сей сад і донині залишається одним із найбагатших ботанічних садів світу.
Спочатку ботанічні сади зберігали медичну спрямованість, але поступово вони почали створюватися і з іншими цілями – як наприклад, сад в садибі Гартекамп на півночі Нідерландів. Власник цього маєтку, багатий банкір Джордж Кліффорд, був відомий своєю любов'ю до рослин. На його прохання знаменитий шведський природодослідник Карл Лінней склав докладний опис рослин, представлених в цьому саду, відомий як «Сад Кліффорда». Так ботанічні сади відходять від первісної чисто медичної теми, звертаючись переважно до ботаніки.
Виникнення ботанічних садів в Україні
Історія ботанічних садів в Україні починається з монастирських городів, на яких вирощували лікарські рослини. Такий город мала Києво-Печерська лавра. Вже у 1709 році у Лубнах і у селі Тернах Лубенського повіту було створено так звану «запасну аптеку» та «аптекарські сади». Проте перший офіційний «аптекарський город» на території України було засновано за наказом Петра І у місті Лубни у 1714 році, а починаючи з 1721 року він почав постачати лікарські рослини «Польовій аптеці для Малоросії». Згодом, аж у 1916 році, в тих же Лубнах було створено установу з вивчення і культивування лікарських рослин, яка нині називається Дослідною станцією лікарських рослин Інституту агроекології НААН.
В кінці XVIII століття на схилах Андріївської гори було засновано Аптекарський сад. Цей сад вирощував і надавав лікарські рослини в тодішні аптеки Києва: аптеку І. Гретера, яка розміщувалась неподалік аптекарського саду, і аптеку на Подолі. У XIX століття рослини з Аптекарського саду діставалися усіх лікарень України через «магазин аптекарських речей». Ботанічні сади Львова, Харкова, Києва, Одеси також стали науковими установами при університетах. Найстарішими українськими ботанічними садами вважаються: ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (рік заснування 1804) і Кременецький ботанічний сад (рік заснування 1806), створений при Волинському ліцеї (місто Кременець).
Один із найбільших та найвідоміших ботанічних садів України – «Імператорський економо-ботанічний сад» (тепер Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр НААН) був закладений поселенцями-греками у вересні 1812 року у Криму поблизу села Нікіта.
Організація ботанічного саду
Для організації ботанічного саду вирішальне значення має правильний вибір ділянки. Він полягає у цілій низці спеціальних обстежень території. При виборі ділянки преш за все враховують наявність відповідних екологічних умов: ґрунтових, кліматичних та інших найважливіших факторів, що сприяють успішному розвитку рослин. Ділянка саду повинна мати різноманітний рельєф місцевості і водні поверхні. Це необхідно для найбільш раціонального розміщення експозиційних рослин в різних екологічних умовах, що наближаються до ґрунтових і кліматичних умов району їх природного середовища існування. На території ботанічного саду бажано мати різнорідні ґрунти, як за структурою, так і хімічним складом та вмістом вологи. Так можна зменшити агротехнічні заходи для підготовки ґрунту. Це дуже важливо, адже вирощування рослин у невластивих їм ґрунтових і кліматичних умовах, без здійснення надзвичайно дорогих агротехнічних заходів, часом неможливе.
При плануванні ботанічних садів вирішують комплексні завдання організації територій з дотриманням низки спеціальних вимог. Розміщення численних елементів парку, що складаються передусім з рослин у вигляді масивів, груп та окремих екземплярів, залежить від прийнятої наукової схеми організації даного парку. Рослинні компоненти парку часто є свого роду спеціальними самостійними садами (наприклад, дендрарій, розарій). При цьому ретельно вивчають і всіляко використовують природні особливості території (рельєф, систему обводнення і т. д.), щоб кожній групі рослин відвести ділянку, яка б найбільше підходила за природними умовами. Крім рослин і споруд наукового та науково-допоміжного характеру (оранжерей, теплиць, парників, лабораторій та ін.) на території парку будують об'єкти для культурно-освітньої роботи та побутового обслуговування відвідувачів. Вирішуючи всі ці завдання, треба мати на увазі, що крім усього іншого ботанічний парк (сад) повинен служити зразком садово-паркового мистецтва.
Рівень благоустрою ботанічних парків і садів та обслуговування їх міським транспортом аналогічний рівню інших міських парків.
Читайте також:
