Більшість людей схильні сприймати сільське господарство як виробництво їжі і продуктів, однак значні угіддя оброблюваної землі відводяться під технічні культури, необхідні для виробництва найрізноманітніших товарів – від автопокришок і сигарет, до мила та одягу.
Найважливіші технічні культури – це каучук, тютюн, рослинні олії та волокна. У необробленому вигляді ці культури відносяться до розряду сировинних товарів, так само, як нафта або руда. Вони відіграють важливу роль у світовій торгівлі, особливо між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами.
Каучук
Природний каучук виробляється з латексу – молочного соку гевеї бразильської. Батьківщина цього каучуконосного дерева – тропічні ліси Амазонки. У другій половині XIX ст. Бразилія стала основним виробником каучуку, і «каучукові барони» сколотили величезні статки.
У 1878 році тисячі насінин гевеї бразильської були контрабандно вивезені з Бразилії. У ботанічному саду Кью-Гарденз в Лондоні вони були вирощені до розсади і вивезені на Цейлон (тепер Шрі-Ланка) і до Малайзії, де були засновані каучукові плантації. Пізніше подібні плантації з'явилися і в інших частинах Південно-Східної Азії, включаючи Індонезію і Таїланд.
Сьогодні каучук виробляється на великих плантаціях з використанням високопродуктивних гібридних сортів. Серед провідних виробників цієї технічної культури – Малайзія, Індонезія, Таїланд, Індія, Китай.
Технічні культури: тютюн
Тютюн може успішно вирощуватися в різних умовах, тому його культивують у багатьох частинах світу. Залежно від ґрунтових умов тютюновий лист може бути різним. Товарне виробництво сорту Nicotiana tobacum, батьківщиною якого були острови Карибського моря, почалося у Вірджинії (у той час – британській колонії в Америці) на початку XVII ст. Як виявилося, клімат і ґрунти південно-східних США ідеальні для вирощування тютюну, і сьогодні Сполучені Штати – другий за обсягом світовий виробник і головний експортер цієї культури. Виробник №1 – Китай – сам споживає більшу частину власного обсягу виробництва. Значні обсяги тютюну вирощуються також в Індії та Бразилії.
Рослинні олії
Крім того що жири і олії – важливі харчові продукти, це не менш затребувані технічні культури, які широко застосовуються в промисловості та медицині. Рослинні олії, наприклад, використовуються у виробництві косметики, мастильних засобів і мила, а також таких продуктів, як олія для смаження і маргарин.
До XX сто. основним джерелом жиру були тварини, особливо велика рогата худоба, свині, кити. Зростання попиту на жири зумовив величезне розширення виробництва рослинної олії, яку отримують з насіння і плодів рослин. Широке застосування має олія з насіння таких рослин: кокосова пальма, бавовник, земляний горіх, пальма (кісточкова олія), ріпак, соя, соняшник. З плодів рослин виробляється оливкова і пальмова олія.
Продуктивність у різних технічних культур – різна. Найвища – у кокосів, з білої м'якоті яких отримують до 63% олії. Для порівняння: з сої вдається отримати лише 16% олії. У 1990 році провідними виробниками рослинних олій були Китай, СРСР Індія, США і Польща.
Рослинні волокна
Традиційно основним джерелом натуральних матеріалів для виробництва одягу, крім вовни, є рослинні волокна, які використовують також для виробництва постільних речей, мішковини, мотузок і ниток.
Лише деякі з сотень рослин, що здатні давати рослинні волокна, використовуються як технічні культури. Сюди відносяться волокна з насіння бавовни і капок. Використовується також луб'яне волокно, тобто волокно, яке отримують із стебел таких рослин, як льон, коноплі і джут. І, нарешті, волокно отримують і з листя, наприклад з м'ясистої тканини листя і стебел агави.
Бавовник – найважливіше джерело природного волокна – вирощується в багатьох регіонах. Культивується ряд сортів з добре вираженими властивостями. Бавовнику необхідний 180-денний період росту без заморозків, при середній температурі 20 °С, з помірними опадами, хоча в багатьох посушливих районах, таких як Каліфорнія або долина Нілу, бавовна вирощується на зрошуваних територіях. Найбільші країни-експортери бавовни-сирцю: Китай, Узбекистан, США, Індія, Пакистан, Єгипет.
Джутові волокна – друга за важливістю група рослинних волокон – використовуються для виготовлення мотузок, мішковини та основи килимів. Провідні виробники – Китай, Індія і Бангладеш.
Виробництво та торгівля
Технічні культури сторіччями використовувалися в регіонах, де вони виростали спочатку, наприклад бавовна – в Індії, кокоси – на Філіппінах, соя – у Китаї. Великомасштабне виробництво відноситься до епохи європейської колонізації.
Насаджувана європейцями система плантаційного сільського господарства мала тяжкі наслідки, оскільки ряд країн, що розвиваються почали надмірно залежати від якоїсь однієї культури або одного типу товарів. Бангладеш, наприклад, залежить від джуту, Пакистан – від бавовни, різні країни Африки – від експорту рослинної олії, бавовни або іншого рослинного волокна. Коли попит у світі на таку культуру падає, створюється загроза для всієї економіки «монокультурних» країн.
Читайте також:
