Біологічне очищення стічних вод є результатом функціонування системи активний мул - стічна вода, яка характеризується наявністю складної багаторівневої структури. Біологічне окислення становить основу цього процесу і є наслідком протікання великого комплексу взаємопов'язаних процесів різної складності: від елементних актів обміну електронів до складних взаємодій біоценозу з зовнішнім середовищем.

Біологічне очищення стічних вод: історична довідка

Ще в містах стародавнього Єгипту, Греції та Риму існували каналізаційні системи, за якими відходи життєдіяльності людей і тварин транспортувалися у водойми – річки, озера і моря. У Стародавньому Римі перед скиданням у Тибр каналізаційні стоки накопичувалися і витримувалися в накопичувальному ставку-відстійнику – клоаці (cloaca maxima). У Середні століття цей досвід був у значній мірі забутий, помиї, екскременти людей і тварин, виливалися на міські вулиці і видалялися епізодично. Це було причиною забруднення і зараження джерел питної води і приводило до виникнення епідемій холери, тифу, амебної дизентерії та ін.

Бурхливий процес світового економічного розвитку породив безвідповідальне ставлення людей до природи. Він привів до вольових рішень, які виявилися і можуть у найближчій перспективі виявитися згубними для екосистем, які формувалися тисячі й мільйони років. Екологічна система нашої планети стоїть перед загрозою деградації. Це парниковий ефект, дефіцит кисню і озонові діри, кислотні дощі, згубні концентрації радіоактивних ізотопів, різних хімічних забруднень ґрунту, води і харчових продуктів.

За твердженням британського журналу The Economist, тверді відходи, - це екологічна проблема, що викликає найбільшу заклопотаність жителів розвинених країн. Тому утилізація відходів віддавна є важливою проблемою розвинених країн.

В умовах сучасного світу людина потрапила в дуже складні, можна навіть сказати суворі умови життя. Те, що письменникам - фантастам 20-го століття могло наснитися в страшному сні і відобразитися в їхніх творах, для людини наших днів є нещадною реальністю. Проте людині загрожують не страшні прибульці з непізнаних планет, а віруси і бактерії, які спричиняють хвороби, і живуть всюди, в тому числі і у воді. Ще буквально 30-40 років тому, відпочиваючі, абсолютно не замислюючись, могли впиватися так званою питною водою, яка вирувала цівками в фонтанчиках для пиття на вулицях курортних міст. Зараз, подібна необережність здається чимось з області «невідомого» і «фантастичного». Ви напевно помічали, що у всіх громадських місцях стоять питні балони, що містять у собі очищену воду, тобто воду безпечну і насичену різними, дуже потрібними і корисними для людини речовинами. У силу того, що зі змінами в промисловості (зростання викиду відходів тощо) посилилося і очищення питної води за допомогою хімічних елементів, головна мета застосування яких - зменшити ризик зараження кишковими інфекціями.

Люди все більше замислюються про те, щоб користуватися надійними, безпечними і економічно дешевими джерелами енергії. Наприклад - енергією вітрів.

Існують два види вітрових електростанцій: з горизонтальною віссю - звичний усім пропелер, і станції з вертикальною віссю обертання. Другі, не дивлячись на те, що генератор у них перебуває під щоглою, і немає необхідності орієнтувати конструкцію на вітер - менш популярні. Справа в тому, що для їх роботи потрібні більш сильні вітри і зовнішнє джерело для запуску.

Важкі метали відносяться до пріоритетних забруднюючих речовин, спостереження за якими обов'язкове у всіх середовищах.

Термін важкі метали, що характеризує широку групу забруднюючих речовин, набув останнім часом значного поширення. У різних наукових і прикладних роботах автори по-різному трактують значення цього поняття. У зв'язку з цим кількість елементів, що відносяться до групи важких металів, змінюється в широких межах. В якості критеріїв приналежності використовуються численні характеристики: атомна маса, густина, токсичність, поширеність у природному середовищі, ступінь залученості в природні та техногенні цикли. У деяких випадках під визначення важких металів потрапляють елементи, які відносяться до крихких (наприклад, вісмут) чи металоїдів (наприклад, миш'як).