Дефіцит бюджету – цеперевищення видатків бюджету над його доходами.
В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави повинен бути збалансований. Однак через різні фактори (економічні, політичні, природні та ін.) часто виникає ситуація, коли доходи бюджету (податкові та неподаткові) не покривають всі необхідні для відповідного рівня бюджетної системи видатки.
Причини утворення дефіциту бюджету
Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть виступати:
- зростання державних витрат у зв’язку зі структурною перебудовою економіки і необхідністю розвитку промисловості;
- скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи;
- надзвичайні обставини (війни, масові безладдя, великі катастрофи, стихійні лиха);
- неефективність фінансової системи держави;
- політичний популізм, який виражається в зростанні соціальних програм, не забезпечених фінансовими ресурсами;
- корупція в державному секторі;
- неефективність податкової політики, що викликає збільшення тіньового сектору економіки.
Проблема скорочення дефіциту бюджету вельми серйозна через ряд причин. По-перше, обсяг необхідних державних витрат великий. Ці зобов’язання накопичуються десятиліттями, багато які з них не підлягають скороченню, зниження інших, є непопулярним заходом і зачіпає інтереси різних груп населення. По-друге, знаходити нові джерела поповнення бюджету досить складно. Зростання податків негативно позначається на діловій активності в економіці, сприяє криміналізації економіки (ухилення від оподаткування, зростанню тіньової економіки).
Дефіцит бюджету: класифікація
Дефіцит бюджету можна класифікувати за низкою критеріїв.
За характером виникнення, дефіцит бюджету може бути випадковим або дійсним. Випадковий (касовий) дефіцит бюджету як правило зумовлений тимчасовими розривами в надходженні та витрачанні коштів. Випадковий дефіцит в основному характерний для місцевих бюджетів, так як вони більшою мірою залежать від одного джерела фінансування. Дійсний дефіцит пояснюється відставанням росту доходів бюджету від зростання витрат. Дійсний дефіцит закладається в законі про бюджет на фінансовий рік в якості граничної величини але може виявитися вищим або нижчим в процесі виконання бюджету.
За тривалістю, дефіцит бюджету може бути хронічним або тимчасовим. Хронічний дефіцит повторюється в бюджеті з року в рік. Найчастіше хронічний дефіцит є наслідком тривалої економічної кризи. Тимчасовий дефіцит може тривати протягом не настільки тривалого терміну. Він є не таким небезпечним для економіки і виникає в силу випадкових коливань доходів і витрат. Проблема полягає в тому, що тимчасовий дефіцит, при невмілому управлінні також може перерости в хронічний.
У відношенні до плану дефіцит бюджету може бути плановим тобто передбаченим законодавчим актом про бюджет чи позаплановим, який виник в результаті непередбаченого зростання витрат або різкого скорочення доходів.
З урахуванням витрат з обслуговування державного боргу, дефіцит бюджету може бути первинним або вторинним. Первинний дефіцит це чисте перевищення видатків бюджету над доходами. Вторинний дефіцит бюджету пояснюється наявністю додаткових витрат на процентне обслуговування вже існуючого бюджетного боргу.
У світовій практиці також розрізняють наступні види дефіциту держбюджету:
- циклічний дефіцит – спад ділової активності і скорочення податкових надходжень.
- структурний дефіцит – позитивне або негативне сальдо бюджету за наявності природного рівня безробіття, за наявності природного рівня ВВП, при ставках податку та трансфертних платежів, визначених законодавством. Такий дефіцит є результатом дискреційної фіскальної політики.
Заходи з управління бюджетним дефіцитом
З метою полегшення наслідків бюджетного дефіциту для економіки країни може бути вжито низку заходів з управління бюджетним дефіцитом.
Емісійне покриття дефіциту бюджету
Дефіцит бюджету може бути зменшений або навіть повністю покритий за рахунок випуску додаткових грошей. Такий захід провокує інфляцію, яка знецінює внутрішній борг і фактично здешевлює його обслуговування. Якщо темпи інфляції досить високі, процентні ставки за державними цінними паперами можуть навіть стати негативними. Проте висока інфляція, що переростає в гіперінфляцію, вкрай шкідлива для економіки держави і приводить до деградації грошової системи, знеціненням заощаджень населення, економічного спаду. Крім цього, в умовах інфляції держава змушена кожен новий випуск державних цінних паперів обумовлювати більш високою процентною ставкою, а також вводити цінні папери з плаваючою процентною ставкою. Це значною мірою нівелює вигоду емісійного покриття бюджетного дефіциту.
Податкове покриття дефіциту бюджету
Введення додаткових податків і збільшення ставок існуючих податків у короткостроковій перспективі дозволяє наповнити бюджет. Однак така міра в подальшому може призвести до невигідності інвестицій та підприємницької активності, а отже до скорочення виробництва і переходу частини економіки в тіньовий сектор. Таким чином, податкове покриття бюджетного дефіциту дає лише короткий ефект, в подальшому зменшуючи доходи бюджету у зв’язку зі зменшенням оподатковуваної бази.
Секвестування бюджету
Це пропорційне зниження всіх видаткових статей бюджету на певну частку. Застосовується з моменту введення і до кінця бюджетного року. В рамках секвестування можлива наявність ряду захищених витратних статей, перелік яких визначається вищими органами влади. Ряд статей (таких, наприклад, як обслуговування зовнішнього боргу) секвестувати неможливо.
У Сполучених штатах Америки існує поділ видаткових статей бюджету на прямі (обов’язкові) і дискреційні. Прямі витрати гарантовані чинним законодавством (соціальні допомоги, програми медичного обслуговування і т. д.) і не можуть бути урізані. Дискреційні витрати щорічно розглядаються і затверджуються конгресом США в рамках бюджету на майбутній рік. Одночасно встановлюється ліміт таких витрат. Якщо фактичні витрати бюджету починають перевищувати ці ліміти, то запускається механізм секвестування, що зменшує бюджетний дефіцит.
Фінансування дефіциту бюджету
Розрізняють два види фінансування дефіциту бюджету - грошове і боргове.
Грошове фінансування
Грошове фінансування означає, що для покриття дефіциту бюджету уряд отримує кредити центрального банку. Фактично мається на увазі випуск в обіг (емісію) додаткових грошових коштів. Таке фінансування використовується лише в крайніх випадках, тому що його використання спричиняє за собою вельми негативні наслідки для економіки. У результаті реалізації такого інструменту грошова маса національної валюти збільшується на величину, не забезпечену товарами і послугами. Як наслідок зростає інфляція, порушується нормальний механізм ціноутворення, що в підсумку спричиняє за собою падіння курсу національної валюти. Крім цього, негативним наслідком розкручування інфляції може стати прояв «ефекту Танзі». Суть цього явища полягає в тому, що платники податків починають свідомо відтягувати сплату податків до державного бюджету. За час відстрочки гроші частково знецінюються, фактичне податкове навантаження знижується, що в свою чергу знову ж зменшує доходи бюджету та посилює бюджетний дефіцит. Таким чином, фінансова система країни розхитується все більше.
Тому законодавство багатьох країн накладає жорсткі обмеження на використання такого методу фінансування бюджетних дефіцитів. У ряді країн кредитування уряду центральним банком заборонено.
Боргове фінансування
Боргове фінансування здійснюється шляхом випуску дохідних державних зобов’язань, які розміщуються і вільно рухаються на фондовому ринку, а після закінчення певного терміну погашаються державою. Оскільки гроші для покриття бюджетного дефіциту позичаються на ринку, приросту грошової маси не відбувається.
Таким чином, розрізняються наступні джерела боргового фінансування дефіцитів:
- кредити банків та небанківських кредитних організацій;
- кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;
- державні позики, що здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави;
- бюджетні кредити, які одержуються від інших рівнів бюджетної системи (як правило від вищих до нижчих);
- надходження від продажу майна, що перебуває у державній власності: акції та частки в підприємствах, земельні ділянки і об’єкти природокористування, державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Перевага боргового фінансування очевидна. Однак існують і негативні сторони державного запозичення. Випущені державою цінні папери зазвичай розглядаються учасниками фондового ринку як вельми надійні. Купуючи державні зобов’язання, власники капіталу скорочують таким чином інвестиції в реальний сектор економіки. Це спричиняє зниження підприємницької активності, ставлячи під питання перспективи економічного зростання.
Джерела фінансування дефіциту бюджету
Для фінансування дефіциту бюджету використовуються різні джерела, які поділяються на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні джерела
Фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх джерел включає:
- кошти, що надійшли від розміщення державних цінних паперів, номінованих у національній валюті;
- бюджетні кредити;
- кредити, надані кредитними організаціями, міжнародними фінансовими організаціями.
Інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету:
- надходження від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у власності держави;
- надходження від реалізації державних/регіональних/муніципальних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
- курсова різниця;
- інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету.
Зовнішні джерела
До складу джерел зовнішнього фінансування дефіциту бюджету включаються:
- кошти, що надійшли від розміщення державних позик, які здійснюються шляхом випуску державних цінних паперів від імені держави чи відповідного регіону, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті;
- кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, інших суб’єктів міжнародного права та іноземних юридичних осіб в іноземній валюті, включаючи цільові іноземні кредити (запозичення);
- кредити кредитних організацій в іноземній валюті;
- інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту бюджету.
Дефіцит бюджету: плюси і мінуси
Дефіцит державного бюджету небезпечний тим, що він практично завжди призводить до інфляції. Так було, наприклад, у 1959-1975 роках у США, коли бюджетний дефіцит був викликаний війною у В’єтнамі. Таким чином, наявність бюджетного дефіциту зазвичай розглядається як явище негативне.
Однак існує й інший підхід до проблеми шкідливості бюджетного дефіциту як такого. Так, слідом за Джоном Мейнардом Кейнсом, ряд економістів навіть рекомендують складати бюджет з деяким дефіцитом, щоб пом’якшити або покласти край економічному спаду.
Коли в економіці висока безробіття, збільшення державних закупівель створює ринок для підприємницької активності, породжуючи дохід і стимулюючи підвищення споживчих витрат. Це стимулює подальше економічне зростання (ефект мультиплікатора), що підвищує реальний ВВП і зайнятість населення і, в остаточному підсумку, знижує рівень безробіття. Зв’язок між попитом на внутрішньому ринку і безробіттям називається законом Оукена, який описує емпірично спостережувану зворотно пропорційну залежність ВВП від рівня безробіття.
Збільшення обсягів ринку, викликане дефіцитом бюджету, стимулює економіку також і настільки, скільки збільшення підприємницького прибутку викликає оптимізм виробника, який в свою чергу сприяє довгостроковим інвестиційним вкладенням (ефект акселератора). В результаті відроджується попит, що викликає в свою чергу зростання зайнятості населення. Але дефіцит не просто стимулює попит. До всього іншого, якщо дефіцит використовується для фінансування таких сфер, як інфраструктура, фундаментальна наука, освіта або охорона здоров’я, то це також в перспективі збільшує обсяги виробництва. Таким чином, бюджетний дефіцит в певних випадках може виявитися стимулом для активізації економічних процесів.
Бюджети багатьох держав є дефіцитними. Якщо держава прагне щорічно приймати бездефіцитний бюджет, це може погіршувати циклічні коливання економіки за рахунок скорочення важливих видатків і зайвого підвищення податків. Тому при регулюванні дефіциту важливо враховувати не тільки поточні завдання бюджетної політики, але і її довгострокові пріоритети.
За матеріалами: wikipedia.org.
Читайте також:
