Валютний ринок, з точки зору його інститутів – це сукупність фінансових центрів, де зосереджена купівля-продаж валют і цінних паперів у валюті на основі попиту і пропозиції на них.
З організаційно-технічної точки зору валютний ринок – сукупність телеграфних, телефонних, телексних, електронних та інших комунікаційних систем, що зв'язують між собою учасників валютного ринку різних країн, які здійснюють міжнародні розрахунки та інші валютні операції.
Валютні ринки на сьогоднішній день - найбільші у світі. За даними Банку міжнародних розрахунків м. Базель (Bank For International Settlements), який здійснює моніторинг діяльності на цих ринках у всьому світі, середній денний обсяг угод на них перевищує 1,4 трлн. доларів.
Валютні ринки дозволяють їх учасникам обмінювати одну валюту на іншу. Відносні кількості валют, що приймають участь в угоді, визначаються їх обмінним курсом. Обсяги угод на валютному ринку можуть бути довільними, як і розрахункові дні, тут немає стандартних розмірів контракту. Валютні ринки є позабіржовими (over-the-counter-OTC), вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу, хоча існує цілий ряд валютних інструментів, якими торгують на біржах. Функціонування валютних ринків не припиняється ні на хвилину. Свою роботу в календарній добі вони починають на Далекому Сході, у Новій Зеландії (Веллінгтон), проходячи послідовно часові пояси – в Сіднеї, Токіо, Гонконзі, Сінгапурі, Франкфурті-на-Майні, Лондоні, і закінчується день в Нью-Йорку і Лос-Анжелесі.
Історія
Історія обміну сягає глибокої давнини, однак офіційно її ведуть із середньовіччя (1550 рік, Ломбардія). Сучасне поняття FOREX веде свій початок з часів запровадження золотого стандарту. У період з 1880 року і до першої світової війни, а також між двома світовими війнами XX століття як основу для валютних операцій застосовувався міжнародний золотий стандарт. Країни визначали вартість своїх грошових одиниць як якусь кількість золота. У результаті довелося зняти обмеження на експорт та імпорт золота, щоб уряди могли обмінювати його на паперові гроші, і навпаки. У 20-і і 30-і роки XX століття у світі панували валютний хаос і економічна депресія. Щоб не допустити повторення такої ситуації, в липні 1944 року уряди країн-союзниць організували конференцію щодо валютно-фінансових питань. Місцем її проведення стало місто Бреттон-Вудс (шт. Нью-Гемпшир, США). У ході конференції були засновані дві організації: Міжнародний валютний фонд – МВФ (IMF) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку – Світовий банк. Як цілі для МВФ були визначені: забезпечення стабільності валют і усунення обмежень на валютний обмін, що перешкоджають міжнародній торгівлі. Вартість кожної валюти була виражена у вигляді фіксованої кількості золота, при цьому в основу прийнятої системи була покладена конвертованість американського долара в золото за ціною 35 USD за унцію. Фактично Бреттон-Вудська угода зробило американський долар стандартною міжнародною валютою, оскільки всі інші валюти були зафіксовані щодо американського долара, який конвертувався або підлягав оплаті в золоті. Обмінні курси утримувалися в межах вузького коридору з прив'язкою до офіційно оголошеного паритету. Наприклад, з 1949 по 1967 роки фунт стерлінгів Великобританії був прив'язаний до американського долара у співвідношенні GBP1 = 2, 80 USD. У 1971 році США у зв'язку з відпливом капіталу і зростанням торгового дефіциту призупинили конвертування доларів в золото, 1972 році Великобританія ввела плаваючий курс фунта стерлінгів щодо інших валют. До 1973 року Бреттон-Вудська угода перестала діяти, і була прийнята система плаваючих обмінних курсів. При цьому деякі з них змінювалися вільно, а інші – лише в межах визначених коридорів. З 1 січня 1999 року почав функціонувати Європейський валютний союз (EMU), а з 1 січня 2002 року введено в обіг готівкового ЄВРО.
Класифікація валютних ринків
За сферою поширення:
- міжнародний;
- внутрішній.
Відносно валютних обмежень:
- вільний;
- невільний.
За видом валютних курсів:
- з одним режимом;
- з подвійним режимом.
За ступенем організованості:
- біржовий;
- позабіржовий.
Функції валютного ринку
Найважливішими функціями валютного ринку є:
- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
- регулювання валютних курсів;
- диверсифікація валютних резервів;
- страхування валютних ризиків;
- отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді курсової різниці валют;
- проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання національної економіки, та узгодженої політики в рамках світового господарства.
Використання валютних ринків
Забезпечення торгівлі та інвестицій
Компанії, що займаються імпортом та експортом товарів, здійснюють платежі в одній валюті, а виручку отримують в іншій. Отже, доводиться конвертувати частину виручки в ту валюту, якою вони розраховуються за товари. В аналогічному становищі перебуває і компанія, яка купує активи в іншій країні і повинна розраховуватися за них у місцевій валюті.
Спекуляції
Трейдери можуть отримати прибуток, купуючи валюту за одним курсом і продаючи за іншим, більш вигідним. На частку спекуляцій припадає більша частина угод валютного ринку.
Хеджування
Ідея хеджування полягає в мінімізації можливих збитків шляхом застосування цілого ряду ринкових інструментів.
Основні учасники валютного ринку
Комерційні банки
Вони проводять основний обсяг валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні і депозитно-кредитні операції.
Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів.
На світових валютних ринках найбільший вплив роблять великі міжнародні банки маркет-мейкери, щоденний обсяг операцій яких досягає мільярдів доларів. Це такі банки, як Citibank, JPMorgan Chase Bank, Deutsche Bank, ABN Amro Bank, Barclays Bank та інші.
Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції
Компанії, що беруть участь у міжнародній торгівлі, формують стійкий попит на іноземну валюту (у частині імпортерів) і пропозицію іноземної валюти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні залишки в короткострокові депозити. При цьому дані організації прямого доступу на валютний ринок не мають і проводять конверсійні і депозитні операції через комерційні банки.
Компанії, що здійснюють зарубіжні вкладення активів
Дані компанії, представлені різного роду міжнародними інвестиційними фондами, здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. Найбільш відомі фонд Quantum Джорджа Сороса, а також фонди Morgan Stanley Dean Witter і Fidelity Fund. До даного виду фірм відносяться також крупні міжнародні корпорації, що здійснюють іноземні виробничі інвестиції: створення філій, спільних підприємств і т.д., такі як: Дженерал Моторс, Брітіш Петролеум та інші.
Центральні банки
Їх головним завданням є валютне регулювання на зовнішньому ринку, тобто запобігання різких стрибків курсів національних валют з метою недопущення економічних криз, підтримки балансу експорту-імпорту і т.п. Центральні банки мають прямий вплив на валютний ринок. Їх вплив може бути як прямим – у вигляді валютної інтервенції, так і непрямим – через регулювання обсягу грошової маси і процентних ставок.
Центральні банки можуть грати як на підвищення, так і на зниження, виходячи з конкретних завдань, що стоять перед ними в даний момент. Центральний банк може виступати на ринку один, для здійснення впливу на національну валюту, або узгоджено з іншими Центральними банками для проведення спільної валютної політики на міжнародному ринку або ж для спільних інтервенцій.
Валютні біржі
У ряді країн функціонують валютні біржі, де здійснюється обмін валют для юридичних осіб і формується ринковий валютний курс. Держава зазвичай активно регулює рівень обмінного курсу через біржі, користуючись компактністю біржового ринку. Хоча валютний ринок в основному є позабіржовим і, отже, децентралізованим, функціонує цілодобово, деякі його інструменти торгуються на біржі.
Валютні брокерські фірми
У їх функцію входить зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної або позичково-депозитної операції. Брокери підбирають зустрічні замовлення на продаж і купівлю, дозволяючи зберегти анонімність сторін. Після укладання угоди імена учасників оголошуються для здійснення розрахунків. За своє посередництво брокерські фірми стягують брокерську комісію у вигляді відсотка від суми угоди і при цьому не відкривають власних позицій. Як правило, на практиці дилери банків мають прямі лінії зв'язку з брокерами. Останні передають свої ціни гучним зв'язком (голосові брокери) або електронними каналами на екрани моніторів.
Робота через брокерів вигідна тим, що економить дилерам багато часу, позбавляючи їх від необхідності «прицінюватися». Будучи якимсь абстрагованим альтернативним торговим майданчиком грошового ринку, брокерська компанія є для банків джерелом швидкої інформації про стан ринку та тенденцій на ньому. Важливим є те, що брокерська компанія приймає на себе ризики, пов'язані з пошуком контрагента і здійсненням операції.
Найбільшими міжнародними брокерськими компаніями є: Tullett + Tokyo, Tradition UK, Cantor Fitzgerald.
Приватні особи
Фізичні особи проводять широкий спектр неторгових операцій в частині зарубіжного туризму, переказів заробітної плати, пенсій, гонорарів, покупки і продажу готівкової валюти, а також фізичні особи мають можливість інвестувати вільні грошові кошти на ринку FOREX з метою отримання прибутку.
Читайте також:
