Відкриті Ньютоном закони руху і закон всесвітнього тяжіння залишалися основою фізики до XX ст. Вони перестають діяти тільки в світі субатомних частинок і при русі зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Закони Ньютона є основою основ і вивчаються у всіх школах світу.
Мюони, частинки, багато в чому подібні до електронів, можуть каталізувати ядерні реакції синтезу, тим самим усуваючи необхідність в потужних лазерах і високотемпературній плазмі. Не виключено, що цей процес колись буде використаний для виробництва енергії.
Спостереження за хаотичним рухом частинки, завислої в рідині, дозволили на початку XX століття точно визначити масу атомів. Зараз броунівський рух служить математичною моделлю випадкових процесів.
Рентгенівське випромінювання було відкрите у 1895 році німецьким фізиком Рентгеном під час роботи із закритою з усіх боків скляною трубкою, з якої майже повністю видалене повітря. Всередині неї були прикріплені дві металеві пластинки (електроди), від яких назовні відходили тонкі дроти, впаяні в скло. Якщо таку трубку включити в електричний ланцюг, то при відомих умовах через неї може пройти електричний струм. Електричний струм у трубці – це потік дрібних заряджених частинок, з яких складається будь-яка речовина: електронів та іонів. Така трубка називається розрядною.
Рентген у своїй роботі цікавився саме властивостями електричного струму, що проходить через газ. У нього були трубки різних форм і розмірів, і вчений хотів з'ясувати, як впливають на електричний струм форма і розміри трубок.
Всесвіт – це океан електромагнітних випромінювань. Люди живуть в ньому, здебільшого не помічаючи хвиль, які пронизують навколишній простір. Гріючись біля каміну або запалюючи свічку, людина змушує працювати джерело цих хвиль, не замислюючись про їх властивості. Але знання – сила: відкривши природу електромагнітного випромінювання, людство протягом XX сторіччя освоїло і поставило собі на службу найрізноманітніші його види.