Тиск, температура і густина – найважливіші характеристики будь-якого газу, в тому числі і повітря, з якого складається атмосфера.

Будь-який газ, що міститься в посудині, тисне на її стінки. Це відбувається тому, що молекули газу рухаються і створюють тиск – діють з певною силою на стінки посудини. Коли температура підвищується, а об’єм газу не змінюється, швидкість руху молекул збільшується і тиск зростає.

На стіни кімнати, в якій ми знаходимося, теж тисне повітря. Якщо кімната не дуже щільно закрита і повітря надходить через вікна і щілини, тиск всередині і зовні легко вирівнюється. Тому тиск всередині кімнати майже не відрізняється від тиску під відкритим небом. Якщо уявити якийсь об’єм повітря всередині атмосфери, то і його з усіх сторін теж будуть «бомбардувати» молекули газів, що знаходяться поза цим об’ємом. Виходить, що в будь-якій точці атмосфери або на земній поверхні є певна величина атмосферного тиску, що дорівнює вазі розміщеного вище стовпа повітря.

Трансформатором називається статичний електромагнітний пристрій, призначений для перетворення за допомогою електромагнітної індукції електричної енергії змінного струму однієї напруги в електричну енергію іншої напруги, а також для перетворення числа фаз і частоти.

Уявіть собі хвилю на поверхні водойми. Найпростіше, здавалося б, описати хвильовий рух води чисто механічно – розрахувати сили гідродинамічного тиску, що діють на частинки водної поверхні знизу, і сили гравітаційного тяжіння, які їм протидіють, сумарний вплив яких і призводить до того, що поверхня ритмічно коливається вгору-вниз. Однак наприкінці XVII століття голландський фізик Крістіан Гюйгенс уявив собі хвильову картину дещо по-іншому і вивів, завдяки цьому, потужний принцип, який в рівній мірі може застосовуватися до будь-яких хвиль – починаючи від хвиль на водній поверхні і закінчуючи гамма-випромінюванням далеких галактик. Цей принцип так і назвали – принцип Гюйгенса.

Білий шум – стаціонарний шум, спектральні складові якого рівномірно розподілені по всьому діапазону задіяних частот. Прикладами білого шуму є шум близького водоспаду (віддалений шум водоспаду – рожевий, так як високочастотні складові звуку затухають у повітрі сильніше від низькочастотних) або шум Шоткі на клемах великого опору. Назву отримав від білого світла, що містить електромагнітні хвилі частот усього видимого діапазону електромагнітного випромінювання.

У природі і техніці «чисто» білий шум (тобто білий шум, що має однакову спектральну потужність на всіх частотах) не зустрічається (через те, що такий сигнал мав би нескінченну потужність), однак під категорію білих шумів попадають будь-які шуми, спектральна густина яких однакова (або слабко відрізняється) в аналізованому діапазоні частот.

Принцип роботи більшості сучасних електростанцій, від сонячних до атомних, базується на випаровуванні та конденсації води.

Механізм перетворення енергії нагрітої води в інший вид енергії вперше суттєво зрозумів Джеймс Ватт у 1765 році. Нагрівання води за допомогою сонячної радіації чи керованої атомної реакції випаровує її, а пара рухає турбіну та виробляє електрику.

Чому вода? Вона дешева (поки що), поглинає багато "прихованого тепла" оскільки перетворюється в пару, виробляє багато електроенергії проходячи через турбіну і, зрештою, легко конденсується назад в рідку воду завдяки природним ресурсам холодоагентів, таким як ріки та різні водозабори.