Хто в наші дні не чув про нанотехнології? Пошук у Google за ключовим поєднанням цих чотирьох букв англійською мовою дає більше 81 мільйона посилань. «Нановсе» в моді не тільки у широкої публіки, але й у організацій, які спонсорують науку. На нанопроекти виділяються мегабюджети у всьому світі.

Зі шкільного курсу фізики ми знаємо, що префікс «нано» позначає одну мільярдну частку одиниці виміру. Зокрема, 1 нм = 1/1000000000 м. Від цього все й пішло. Найширше визначення нанотехнології - це галузь технології, яка має справу з об'єктами менше ста нанометрів. Інше визначення - створення наночастинок та пристроїв, які мають розміри від 1 до 100 нм.

Технічний прогрес дуже часто пов'язаний з тим, що вдалося зрушити встановлену раніше межу: зменшити розміри, збільшити швидкість, підвищити температуру або тугоплавкість... Для досягнень такого роду могло б виявитися корисним зміщення однією з найбільш непорушних меж - межі твердості. Її еталоном протягом століть служив алмаз. Здавалося, ніщо з ним не зрівняється, і лише зовсім недавно з'ясувалося, що навіть якщо говорити про вуглець, а алмаз, як відомо, являє собою особливий спосіб побудови атомів вуглецю в кристалічну решітку, існують більш тверді кристали. У 2006 році Наталія Дубровинська і її колеги з німецького Байрейтського університету в експериментах з кристалами, які одержали назву гіпералмаз (hyperdiamond), встановили, що зроблені з нього штифти залишають подряпини на звичайних алмазах. Це переконливо продемонструвало його більшу в порівнянні з алмазом твердість.

Вивчаючи явище теплопередачі за допомогою теплового мікроскопа, німецькі фізики натрапили на несподіване відкриття: мабуть, теплове випромінювання генерується не одиничними атомами або електронами, а цілими областями - «електромагнітними бульбашками» розміром близько 100 нанометрів.

Передача тепла в повітрі від гарячого тіла до холодного може відбуватися найрізноманітнішими способами. У вакуумі ж, де немає ні теплопровідності, ні конвекції, залишається лише передача тепла випромінюванням. Саме так Сонце передає енергію Землі. Закон, що пов'язує потужність променевої теплопередачі з температурою тіла і площею його поверхні (закон Стефана-Больцмана) відомий вже дуже давно і його можна зустріти в будь-якому вузівському підручнику фізики.

Перші результати масштабного дослідження далеких наднових зірок показують, що прискорене розширення Всесвіту в першому наближенні непогано описується космологічною постійною в рівнянні Ейнштейна, введення якої сам учений називав своєю «найбільшою помилкою».

Теорія Великого вибуху зараз вважається настільки ж безсумнівною, як і система Коперника. Однак до другої половини 1960-х вона аж ніяк не користувалася загальним визнанням, і не тільки тому, що багато вчених з порога заперечували саму ідею розширення Всесвіту. Просто у цієї моделі був серйозний конкурент.

Через 7 років космологія як наука зможе відзначати свій столітній ювілей. У 1917 році Альберт Ейнштейн усвідомив, що рівняння загальної теорії відносності дозволяють обчислювати фізично розумні моделі світобудови. Класична механіка та теорія гравітації такої можливості не дають: Ньютон намагався побудувати загальну картину Всесвіту, проте за всіх умов вона неминуче колапсує під дією сили тяжіння.