Великий адронний коллайдер почав виправдовувати надії вчених. Гігантська установка, подолавши черговий збій, викликаний раптовою весняною грозою в сусідній Франції, нарешті стабільно запрацювала. Тепер вчені сподіваються отримати найважливіші дані про будову матерії.

"Ми сподіваємося знайти щось, що називається" нова фізика ". Є дуже багато різних сценаріїв. І ми сподіваємося, що наш результат дозволить, принаймні, зрозуміти, які з них реалізовані в природі", - говорить Андрій Голутвін, керівник проекту LHCB.

"Це природна людська цікавість, найдрібніші складові ядерної матерії - з чого вони складаються. І далі, вже з інженерами, будемо думати, які це може мати наслідки для техніки, для цивілізації в остаточному підсумку", - розповідає Олексій Сісакян, віце- президент Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

Науковий експеримент на коллайдері тільки починається. Прискорювач ще навіть не вивели на проектну потужність в сім тераелектронвольт - він поки працює на 3,5 тераелектронвольт. Але і отримувані на даний момент наукові відомості - революційні, упевнений доктор наук Віктор Саврін. Правда, в чому революція, фізики зможуть зрозуміти років через два, коли експеримент закінчиться. Від датчиків прискорювача чекають інформації про будову навіть не атомів, а їх часток - протонів і фотонів, бозонів і лептонів, кварків і нуклонів.

"Ті дослідження, які будуть проводитися на Великому адронному коллайдері, вони ще глибше йдуть всередину матерії. І ми зрозуміємо властивості матерії на ще більш малих відстанях. І, можливо, це через 50 або 100 років дасть якісь можливості для практичного застосування", - пояснює Віктор Саврін, заступник директора НДІ ядерної фізики МДУ.

Розмірковуючи про практичну користь гігантського прискорювача часток, вчені часто наводять як приклад нанотехнології. Їх основа, квантова теорія, з'явилася більше ста років тому, а застосування їй знайшли відносно недавно. Отже, оцінити роботу коллайдера зможуть хіба що нащадки. Поки ж він радує, в основному, своїх творців.