Острів Пасхи – це крихітний клаптик суші на краю світу. Все, що пов'язане з цим місцем, оповите таємницею. Звідки прибули люди, які населяють острів з незапам'ятних часів? Як вони взагалі виявили цей острівець? Який народ і навіщо створив сотні гігантських кам'яних статуй? Впевнених відповідей на ці та інші питання поки немає.
Прекрасні клімат і природа Греції роблять цю країну центром світового туризму. Найчистіше море, приголомшлива рослинність і безліч архітектурних пам'яток приваблюють величезну кількість гостей. Острів Крит – найбільший острів Греції, і для туристів всіх країн острів Крит є одним з найбажаніших місць для відпочинку.
Крім моря і сонця, острів Крит має ще одне незаперечне достоїнство – романтичне та міфічне минуле, яке створить для вашого відпочинку незабутню атмосферу. Острів Крит підходить для відпочинку в будь-який час року.
Острів Сардинія – другий за розмірами після Сицилії острів Середземномор'я з населенням близько 1,7 мільйонів чоловік. Острів має морські кордони: на півночі – з французьким островом Корсика, на сході – з континентальною Італією, на півдні – з Тунісом і на заході – Балеарськими островами.
Острів Сардинія є однією з 20-ти областей Італії і входить до її складу на правах особливого адміністративного регіону. Найбільше місто острова та його адміністративний центр – Кальярі.
Острови Кука - «самоврядна держава», залежна від Нової Зеландії. Складається з двох віддалених один від одного острівних груп східної Полінезії: власне островів Кука (або Південної групи) та Північної групи. До Південної групи належать острова Раротонга, Мангайа, Мауке, Мітіа-ро, Атіу, Такутеа, Мануае (Херві), Аітутакі. Північна група включає острови Пенрін (Тонгарева), Маніхікі, Ракаханга, Пукапука (Дейнджер), Нассау, Суворова, Палмерстон.
Адміністративний центр - поселення Аваруа на острові Раротонга.
Золото і благородні метали завжди приваблювали до себе людину. Спочатку як предмет прикраси, а згодом - як найбільш ходовий товар і засіб накопичення багатства не тільки людей, а й цілих країн. Не дивно, що здобувши незалежність почали шукати власні запаси золота в Україні.
За часів СРСР перспективи золотоносності території України не представляли державного інтересу і належним чином не оцінювалися. У країні були інші, які встигли стати традиційними, регіони золотодобування, де роботи з високим ступенем рентабельності велися десятиліттями і навіть століттями. Це північний схід Росії, Сибір, Забайкалля, Урал, Узбекистан і деякі інші.
Незважаючи на те, що прояви золота в Закарпатті, Донецькому басейні і на Українському щиті, які заслуговують на увагу, були відомі досить давно, вони вважалися недостатньо перспективними і кошти на їх вивчення та оцінку не виділялися. Золото в Україні практично не добувалося. Винятком був лише Закарпатський регіон, де з 70-х років минулого століття були розпочаті роботи по вивченню Берегівського рудного поля з Мужіївським золото-поліметалічним родовищем та Рахівського рудного району з родовищем Сауляк.
Ситуація різко змінилася з часу набуття Україною незалежності. Молода держава поставило геологам завдання і за короткий термін було встановлено, що Україна володіє достатньо потужним золоторудним потенціалом. Золото в Україні є! За попередніми оцінками надра країни володіють прогнозованими ресурсами в перші тисячі тонн золота і з часом здатні зайняти одне з провідних місць в Європі за його запасами і видобутком.
У межах Берегівського рудного поля розпочата експлуатація Мужіївського золото-поліметалічного родовища. Воно відноситься до вулканогенно-гідротермального типу. Рудні тіла представлені крутопадаючими кварцовими жилами з домішкою халцедону, каолініту, гідрослюд. Вміст золота тут варіює в межах 4,5-15 г/тонну, а запаси золота оцінюються в 25-30 тонн. Родовище підготовлене до експлуатації ще в 1990 році і в даний час його руда добувається Мужіївським рудником ЗАТ "Поліметали Україна". У межах Берегівського рудного поля, крім Мужіївського, відомі ще Берегівське і Куклянське золото-поліметалічні родовища, що мають подібну геологічну будову.
У межах Рахівського рудного району, розвідано і частково експлуатується золоторудне родовище Сауляк. Золотоносними тут є кварцові та кварц-карбонатні жили і прожилкові зони. Рудна мінералізація представлена ??вільним високопробним золотом, середній вміст якого в рудних тілах становить 5-10 г/тонну, а срібла - до 30 г/тонну.
У Бобриківському родовищі вміст золота в рудних тілах вкрай нерівномірний. Вкраплені руди містять мало золота, а більш високі концентрації його характерні для жил і прожилок. У цілому, вміст золота в рудах складає 2-9 г/тонну (в окремих пробах 40-106 г/тонну), срібла до 320 г/тонну.
Сурський золоторудний район, що включає родовища Сергіївське та Балка Золота, розташований в південній частині однойменної архейської зеленокам'яної структури Українського щита. Вік золотоносних порід оцінюється в 3,0-3,2 млрд. років. Середній вміст золота в рудах по родовищу Сергієвському становить 7-8 г/тонну при відношенні Au: Ag = 1: 2. У родовищі Балка Золота, розташованому в 4 км на північний схід, середній вміст металу в рудах складає 6,2 г/тонну. В родовищі Балка Широка Чортомлицького рудного району середній вміст золота в рудних покладах знаходиться в межах 4-7 г/тонну. Родовище розглядається як аналог родовища Маунт-Магнат (Західна Австралія), де видобуто понад 40 тонн золота.
Сурозське родовище знаходиться в Західному Приазов'ї в 30 км на північ від м. Бердянськ. Вміст золота тут дуже нерівномірний і коливається від 4 до 66 г/тонну. Проба самородного золота висока - 926-983.
У Клинцівському родовищі золото має безліч домішок. З золото-вісмутовою асоціацією тут пов'язані ураганні вмісти золота, що досягають 200 г/тонну при домішках вісмуту 35 г/тонну. Юр'ївське родовище розташоване на відстані 17 км на південь від м. Кіровоград. Вміст золота в рудах родовища нерівномірний - від десятих часток до 34,5 г/тонну, а в окремих пробах - до 153,8 г/тонну. Майське золоторудне родовище оцінюється і розглядається як найбільш перспективний золотоносний об'єкт Українського щита. При бортовому вмісті золота 0,5 г/тонну в зонах виділяються рудні тіла потужністю від 1 до 18 м, що вміщають дорогоцінного металу від 1 до 70 г/тонну.
Розсипи представляють один з найважливіших геолого-промислових типів родовищ золота. На їх частку припадає трохи більше 4% запасів, але більше 10% світового видобутку золота. Вміст золота змінюється в широких межах і в поєднанні з гірничо-технічними умовами визначає спосіб відпрацювання. При видобутку золота драгою промисловий вміст коливається в межах 0,15-0,25 г/м3, при гідравлічному видобутку 0,2-0,3 г/м3 і вище, при відкритому роздільному відпрацюванні - 0,5-1,0 і вище , а при підземному - 2-6 г/м3 і вище. Золото в Україні знаходиться переважно в середніх (0,5-1 тонн) і дрібних (менше 0,5 тонни) родовищах, хоча є перспективи виявлення великих (1-5 тонн) родовищ переважно в Карпатах, Донбасі і у прибережних зонах Чорного і Азовського морів.
Розсипні концентрації золота відмічаються у відкладах ріфея-венда Середнього Придністров'я і в сучасному алювію річки Дністер, в базальних конгломератах тріасу Добруджі, в палеодолинах, заповнених теригенними відкладами нижньої крейди та середнього еоцену на Українському щиті.
Самородне золото в Україні виявлене в алювію річок Ірша, Тетерів, Рось, Синюха, Саксагань, Інгулець, Дніпро та інших на Українському щиті. У Донбасі золотоносний алювій виявлений ??в долинах річок Нагольна, Кринка, Міус, Кріпенька і делювіальних відкладах деяких балок. Найбільш перспективним у промисловому відношенні є розсипне золото в сучасних відкладах, що перекривають породи карбону на золотоносному родовищі Бобрикове. У Північному Причорномор'ї прояви золота приурочені до прибережно-морських та лиманних відкладів четвертинного віку (Коктебельська бухта, район Дністровського лиману та ін.). Розсипне золото в Україні виявлено також в піщаних відкладах кримських річок Бельбек, Кача, Салгир і в пляжних галечниках Судакської затоки.
Розподіл запасів золота по материках і країнах (без урахування Росії):
Родовища золота відомі в 117 країнах світу, а його світові ресурси оцінювалися на початок XXI століття в 100 тис. тонн. Основна частина цих ресурсів (40-60 тис. тонн) міститься родовищах золотоносних конгломератів Вітватерсранд в ПАР, які розробляються понад століття. Там вони сконцентровані на глибині більше 3-4 км, а також у межах деяких менш вивчених площ на периферії цього району. Крім того, по 7-10 тис. тонн ресурсів (5,5-6,5%) знаходиться на території Росії, Китаю, Бразилії; 5-7 тис. тонн (4-4,5%) - у США; по 2 -5 тис. тонн (2-4%) - в Австралії, Канаді, Венесуелі, Індонезії, Казахстані, Киргизії, Папуа-Новій Гвінеї, Перу і Чилі.
Серед країн, які не мають власного видобутку або виробляють недостатню кількість золота, виділяються великі імпортери. В основному це золото йде на потреби ювелірної промисловості і технічні цілі. Індія, наприклад, щорічно закуповує не менше 400-450 тонн золота, а Японія, Туреччина і Тайвань - більше 100 тонн металу. Групу середніх імпортерів, які купують 40-80 тонн (рідше до 100 тонн) металу, формують Китай, Індонезія, Малайзія, Єгипет, Південна Корея, Таїланд, Пакистан та ОАЕ. У списку країн малих імпортерів (закуповують близько 20-40 тонн на рік) фігурують Іран, Сирія, Іспанія, Кувейт, Ізраїль, Греція, Португалія та інші.
Геолого-промислові типи родовищ золота підрозділяються на головні і другорядні. До головних відносяться:
Другорядні і комплексні типи родовищ золота пов'язані з апатитом, з сульфідною мідно-нікелевою і хромітовою платиноносними формаціями, з золотоносною корою вивітрювання, із зонами окиснення сульфідних руд.
Читайте також: