Вулкан Еребус розташований на північ від острова Росса, у глибині моря Росса. З транспортних кораблів і літаків, що прямують на американську станцію Мак-Мердо, і кораблів, що йдуть до історичних будиночків Скотта і Шеклтона, в гарну погоду відкриваються чудові види на гору.
Джеймс Кларк Росс і Френсіс Крозієр на своїх кораблях "Еребус" і "Терор" 9 січня 1841 року подолали паковий лід і опинилися на відкритій воді моря Росса. Трьома днями пізніше вони побачили величну гірську гряду, чиї вершини піднімалися до 2500 м, яку Росс назвав хребтом Адміралті. Кораблі продовжували плисти на південь, слідуючи за лінією гір і 28 січня 1841 року мандрівники були вражені виглядом, за словами Роберта Мак Корміка, корабельного лікаря "Еребуса", "приголомшливого вулкана в надзвичайно активному стані". Він був названий вулкан Еребус, а менший, згаслий конус на схід - Терор.
Корабель і вулкан були названі на честь Ереба, найдавнішого грецького бога, народженого з Хаосу. У ті давні дні, коли наука геологія переживала своє дитинство, активний вулкан посеред льоду і снігу застиглого континенту здавався надзвичайно загадковим. Сьогоднішні геологи вже не дивуються таким феноменам і можуть з легкістю пояснити присутність вулканів, де б вони не з'явилися; клімат тут не є принциповим. Взагалі кажучи, вулканічні породи часто зустрічаються в Антарктиді, хоча вони здебільшого дуже старі, з геологічної точки зору, і представляють продукт вулканічної діяльності тих часів, коли континент ще не займав свого сучасного полярного положення. Вулканічні породи - важливий індикатор руху континентів, корисний для визначення маршрутів древніх пересувань континентів на поверхні земної кулі. Геологічно молода вулканічна область Мак-Мердо в районі моря Росса та пов'язані з нею вулкани землі Мері Берд просто вказують на недавні континентальні зрушення в Антарктиді.
Вулкан Еребус на острові Росса служить маяком для всіх подорожуючих у цих місцях. Сходження на гору неминуче перетворилося на одну з цілей перших дослідників і скелелазів. Під час експедиції Ернеста Шеклтона на "Німрод" у 1907-1909 роках група з шести чоловік під проводом п'ятдесятирічного професора Еджворта Девіда здійснила сходження на гору. Вони досягли вершини висотою 3794 м 10 березня 1908 року. Там вони виявили кратер діаметром 805 м і глибиною 274 м, на дні якого перебувало озерце розплавленої лави. Це озеро існує і сьогодні і Еребус є одним з трьох вулканів, що демонструють довготривалі лавові озера. У сезон 1974-1975 років геологічна партія з Нової Зеландії спустилася в основний кратер і розбила там табір, але активність вулкана не дала їм спуститися і у внутрішній кратер. 17 вересня 1984 року вулкан Еребус знову став вивергатися, викидаючи вулканічні бомби. Він як і раніше залишається предметом інтенсивних геологічних досліджень.
Вулкан Еребус приваблює не тільки геологів. Сучасні дослідники не можуть встояти перед прагненням сфотографувати його в усіх видах, а ранні дослідники відчували потребу зафіксувати його на папері аквареллю. Деякі з кращих робіт належали пензлю Едварда Вілсона, доктора і натураліста, який брав участь в обох експедиціях Скотта. Ботаніки відчувають особливий інтерес до гряди Тремвей, розташованої високо на схилах гори, де в області фумарол на теплому ґрунті розвинулася багата рослинність.
Вулкан Еребус знаходиться на перетині розломів земної кори і є одним з найактивніших вулканів планети. З цих розломів періодично відбуваються потужні викиди глибинних газів, в тому числі водню і метану, які, досягаючи стратосфери, руйнують озон. Мінімальна товщина озонового шару спостерігається над морем Росса, де розташований вулкан Еребус.
За матеріалами: nature.worldstreasure.com.
Зображення: wikipedia.org.
Читайте також:
