Пустеля Атакама

Пустеля Атакама на півночі Чилі є одним з найбільш посушливих і в той же час найбільш багатих мінералами місць на Землі.

У деяких регіонах пустелі Атакама ніколи не буває дощу. Рослинності тут вкрай мало. Проте в цій місцевості здавна селилися люди, і завдяки сухому клімату добре збереглися сліди їх проживання.

Пустеля Атакама – це берегова пустеля між Андами і Тихим океаном в північній частині Чилі (Південна Америка), в області під назвою Ель Норте Гранде («Велика Північ»). Починаючись на відстані 800 км на північ від столиці Чилі м. Сантьяго, пустеля тягнеться на 1000 км вгору вздовж океанського узбережжя. Зі сходу вона обмежена Андами – гірською системою, яка огороджує з півночі і заходу всю Південну Америку. На заході Тихий океан відрізаний від Атаками береговим гірським ланцюгом Кордильєра-де-ла-Коста. Наявність двох гірських ланцюгів сприяє утворенню унікального клімату в цьому регіоні. Східна сторона Анд перегороджує шлях дощів із заходу з Бразилії, а Кордильєри перешкоджають руху опадів з боку океану.

Пустеля Атакама розташована на такій же висоті, що і дві інші великі пустелі планети – Калахарі в Африці і австралійська Велика піщана; проте, на відміну від них, клімат тут прохолодний – середня температура влітку на узбережжі складає всього 19 °С. Біля узбережжя Чилі проходить холодна Перуанська течія (течія Гумбольдта), що викликає температурну інверсію над поверхнею океану, тому холодне повітря розташовується над водою, а тепле – в більш високих шарах атмосфери. В результаті цього утворюється туман, який має місцеву назву «каманчака», і найдрібніша мряка – «гаруа». Туман рухається всередину материка, але випаровується, не доходячи до пустелі. Навіть у таких прибережних містах, як Ікіке і Антофагаста (найбільше місто пустелі і четверте за розміром в Чилі), сильний дощ буває не частіше, ніж раз на 25 років.

Значна частина пустелі є величезною соляною западиною. Річки випаровуються, і тільки одна з них, Ріо-Лоа, досягає Тихого океану. Колишні водойми (Салар-де-Атакама) зараз мають вигляд величезних висохлих соляних озер. Незважаючи на настільки суворі умови, рослинність тут є. наприклад, кактус «канделябр», який виростає всього на 5–7 мм за рік і квітне раз на рік протягом 24 годин, адаптувався до навколишнього середовища і поглинає вологу з прибережного туману. Зливи бувають тут раз на 10–15 років. У цей період пустеля повністю змінюється, вона раптово розквітає, але це трапляється рідко. Вище, на схилах Анд, вівці знаходять собі достатньо корму, але для андської альпаки клімат дуже сухий.

Різноманітність ландшафту

У пустелі Атакама є вулкани зі сніговими вершинами, зокрема згаслий вулкан Ліканкабур біля села-оазису Сан-Педро-де-Атакама. При висоті 5000 м, він є одним з найвищих вимерлих вулканів в Андах. Неподалік від Сан-Педро знаходиться Місячна долина, названа так за схожість з поверхнею Місяця. Її схили «виліплені» з кольорового гіпсу, глини і солі. У долині немає рослинності, але коли в кристалах солі відбивається місяць, здається, що ця місцевість оживає. Ще одна визначна пам'ятка пустелі – Ель-Татіо, де щоранку перед сходом сонця не менше 100 гейзерів викидають в холодне повітря стовпи пари. Гейзери виглядають по-різному: одні – широкі киплячі калюжі, інші – більше нагадують крихітні вулкани, але всі вони «працюють» тільки до 10-ї ранку. Деякі з них утворюють яскраво-жовті відкладення мінералів, забарвлення яких пов'язане з високим вмістом нітратів і міді в цій зоні.

Пустеля Атакама і мінеральні багатства

Запаси мінералів пустелі Атаками складають значну частину багатств Чилі. Зараз ця країна є найбільшим у світі виробником міді, обсяг продажів цього металу дає Чилі 35% всіх надходжень від експорту. Найбільше родовище мідної руди у світі – відкрита шахта глибиною 680 м в Чукікаматі. Тут у багатьох місцях камені покриті зеленуватим нальотом, що утворюється через окислення міді.

Зараз в регіоні мало жителів – більшість чилійців віддають перевагу більш гостинному клімату узбережжя. Проте археологи виявили в цій місцевості численні свідчення проживання людини, яким більше 5000, а деяким майже 10000 років. Людські останки добре збереглися завдяки повній відсутності вологи в повітрі. Навколо Сан-Педро археологи поруч з муміями знайшли тисячі предметів доколумбової епохи – гончарні та ювелірні вироби, фрагменти тканин. Багато з них експонуються в місцевому музеї Густаво-ле-Пайхе. Тутешні мумії приблизно на 2000 років старші від єгипетських. На відміну від древніх єгиптян, які муміфікували тільки фараонів і сановників, народ чінчоро бальзамував всіх членів громади. Зараз завдяки клімату археологи мають докладні відомості про цю культуру. Їм вдалося визначити різні типи бальзамування.

На північ від Сан-Педро знаходиться ще один дивовижний пам'ятник матеріальної культури – «гігант Атаками». Цей малюнок (86 м) – найбільше доісторичне зображення людської фігури.

 

Читайте також: