Алмаз

Назва алмаз походить від грецького адамас і тюркського алмас – нездоланний через його твердість.

Склад і властивості алмазу

За складом алмаз є кристалічним вуглецем. Він нерозчинний у кислотах і лугах. Згорає при 850 °С. Не змочується водою, але прилипає до жирових сумішей. Алмаз зустрічається в кристалах, які за формою розділяються на восьмигранні октаедри «індійського типу» і дванадцятигранні додекаедри «бразильського типу». Алмази можуть бути як прозорими, так і непрозорими. Прозорі іноді мають матову поверхню, так звані морозні алмази, або бувають покриті тонким непрозорим шаром – алмази в сорочці. Із непрозорих різновидів сірого або чорного забарвлення виділяються дрібнозернисті агрегати – борт, їх різновид розміром із градину – хейлстон-борт, радіально-променеві агрегати – баллас, щільні тонкозернисті маси – фрамезит і пористі – карбонадо. За величиною алмази бувають від мікрозерен до кристалів більше 10 см упоперек. Одиницею виміру маси огранених каменів був прийнятий карат, величина якого до 1914 року була непостійна: від 0,187 г – у Болоньї, до 0,216 г – у Ліворно. Цим іноді пояснюється відмінність маси унікальних каменів, що наводяться в різних джерелах. З 1914 року встановлений міжнародний метричний карат рівний 0,2 г. За розміром алмази розділяються на дрібні і середні – 0,1-1,0 карат, помірно великі – від 1 до 5 карат, великі – 5-10 карат. Відносно рідкісні досить великі алмази 50-100 карат, і вкрай рідкісні гігантські алмази масою більше 100 карат. Останні дві групи алмазів належать до категорії унікальних і зазвичай отримують власні назви. Дрібні камені діамантового огранювання розміром менше 0,25 карат називаються меле, бездоганні огранені камені більше 100 карат – парагон.

Для алмазів характерна наявність структурних хімічних домішок і мінеральних включень. Найпоширенішими є темні включення, які раніше відносилися до графіту. Як зараз встановлено це переважно самородне залізо із вюститом і сульфідами. Алмази із чорними включеннями прийнято називати піке. При високій насиченості цих включень алмази набувають від темно-сірого до чорного забарвлення, іноді залишаючись при цьому прозорими. Такі алмази останнім часом також застосовуються у ювелірній справі. Чорні алмази, отримані в результаті опромінення, відрізняються темно-зеленим відтінком. У вигляді включень в алмазах відомо більше 20 мінералів, у точу числі олівін, піроп, шпінель, магнетит, ільменіт, енстатит та інші. Для алмазів Південної Африки, наприклад, характерні включення піропу, для Гани – піротину, піриту, ільменіту і рутилу.

Зі структурних хімічних домішок, що виявляють вплив на властивості алмазів, на першому місці стоїть азот. За його вмістом виділяють два типи алмазів. Перший з домішкою азоту до 0,25% розділяється по на два підтипи: Іа, де азот не впливає на забарвлення і Іб з блакитним забарвленням. Алмази I типу непрозорі для ультрафіолетових променів і флюоресцують у синьо-блакитних тонах. В алмазах II типу вміст азоту складає не більше 0,001% і не впливає на забарвлення. При цьому виділяється підтип ІІа – безбарвний і підтип ІІб – із блакитним забарвленням від домішок бору. Алмази II типу прозорі для ультрафіолетових променів і не флюоресцують, але в рентгенівських променях усі алмази володіють флюоресценцією. На цьому принципі працюють промислові алмазні сепаратори. До категорії ювелірних відносять прозорі камені без тріщин і включень. Огранені алмази розділяються на групи за ступенем дефектності, чистоті, а також за кольором і розміром. Поряд із цим, Гемологічним інститутом Америки пропонується введення ще однієї оціночної категорії – за якістю огранювання з її п’ятьма градаціями.

Колір і оптичні ефекти алмазів

Забарвлення алмазів варіює від безбарвного, до відверто забарвленого – червоного, жовтого, зеленого, блакитного, синього, рожево-лілового, молочно-білого, сірого і чорного. Найбільш високо цінуються безбарвні і з яскравим забарвленням, найменш коштовні – жовто-коричневі. Так, у порівнянні з однокаратним безбарвним алмазом, подібний рожевий може коштувати у 200 разів дорожче. Жовті або капські алмази з Південної Африки одержали назву канаркових, жовті низької якості – кімберлі, жовто-коричневі – шампань, темно-бурі до чорних – савойські, жовто-зелені алмази із Бразилії – байя-смарагд. При наявності сірого відтінку алмаз називають сидерит або бакан, а в США для такого алмазу прийнята назва тіфаніт. Із природних чорних алмазів більша частина низькосортні. Вони можуть бути облагороджені методом опромінення або високотемпературним випалом у вакуумі при температурі більше 1000 °С. Отримані випалом чорні алмази термостійкі за рахунок графітизації. Проте їхня приповерхнева зона звичайно містить велику кількість тріщин. До групи чорних алмазів відносяться і синтетичні технічні алмази із включеннями металів каталізаторів. Природні чорні алмази з великою кількістю включень і нерівномірним забарвленням можуть бути прозорими. Вони часто містять магнетит, а сірі – самородне залізо і гематит. Крім того, до чорних алмазів відносять мікрокристалічні агрегати карбонадо із включеннями аморфного вуглецю, самородного заліза, міді і срібла, а також гематиту, магнетиту та ін. Поряд із чорними алмазами в ювелірній справі почали використовувати замутнені білі алмази. Популярні і алмази хамелеони, забарвлення яких змінюється від нагрівання або характеру освітлення. Наявність вуглеводневих включень в алмазах може викликати фосфоресценцію. Темно-зелені опромінені алмази можуть мати залишкову радіоактивність. Їх забарвлення нестійке при нагріванні. Сильний блиск діамантів з їхньою грою світла і ефектом вогню зумовлений високим показником заломлення і дисперсією – розкладанням білого світла на спектральні складові. Мірою дисперсії є різниця показників заломлення червоного і фіолетового кольорів. В алмаза вона виражається високим значенням – 0,063. Аномальне двозаломлення в ізотропних алмазів зумовлене наявністю дефектів і напруг у їхній структурі. При неправильному огранюванні діаманта з низькою глибиною верхньої грані виникає відбиття світла від рундиста через таблицю, так званий ефект риб’ячого ока. Такий діамант отримав назву очкового алмазу. Зустрічаються також алмази з опалесценцією або ірізуючі алмази, зірчасті алмази і алмази хамелеони зеленувато-жовтого відтінку, які змінюють колір до яскраво-жовтого або жовтогарячого. Зміна кольору відбувається при нагріванні каменю або його перебуванні в темряві, але колір він міняє лише на короткий час.

Родовища алмазів

Алмази зустрічаються в природі винятково рідко, оскільки утворюються в умовах високих тисків на глибинах до 200 км при температурі понад 1200 °С. Абсолютний їх вік від 16 мільйонів до 1,7 мільярда років. За умовами утворення їхні родовища можуть бути первинними – корінними, і вторинними – розсипними. Спочатку алмази добувалися переважно із сучасних і викопних розсипів, які і зараз дають до 85% сировини. Потім були виявлені корінні родовища, представлені інтрузивними кімберлітовими трубками, дайками лампроїтів, лужних базальтоїдів і метаморфогенними еклогітами. Найбільшу практичну значимість мають кімберлітові трубки. Однак тільки в половині з 1000 відомих трубок зустрічаються алмази, і лише в п’ятдесяти з них їхній вміст досягає промислового. Діаметр найбільш великих трубок перевищує 1,5 км. Відомі знахідки алмазів у метеоритах, а також в імпактитах – гірських породах, що зазнали ударного метаморфізму при падінні великих метеоритів. У цьому випадку алмази переважно дрібні, але іноді бувають у значних кількостях.

Усього у світі близько 500 т алмазів, у тому числі третину добуто лише за останні 25 років. Алмази ювелірної якості добуваються в родовищах 29 країн світу. Однак основними з них є Ботсвана, Намібія, ПАР, Росія, Ангола, Конго, Австралія і Канада. Наприкінці 1980-х років алмази у застосуванні в техніці програли конкурентну боротьбу твердим сплавам і синтетичним композитним матеріалам. Відтоді близько 99% алмазів переважно використовуються в якості дорогоцінних каменів.

Світовий ринок алмазів за кількістю добутого ресурсу розподілений так: на Росію припадає чверть ринку, далі ідуть Демократична Республіка Конго (Кіншаса), Австралія і Ботсвана. У вартісному вираженні перше місце належить Ботсвані – 25% світового експорту, друге в Росії (22%), потім ідуть Канада (12%), ПАР (11%) і Ангола (9%).

На Україні кімберлітову трубку знайшли у Донецькій області. У Північному Казахстані дрібні алмази в 1968 році виявлені в еклогітах Кокчетавського метаморфічного комплексу. У Монголії, на хр. Хангай, відома діатрема Шаварин Царам з алмазом і піропом ювелірної якості.

Індія була першою країною, де більше 3 тисяч років до н.е. добувалися алмази з розсипів Голконди. Серед них були знайдені унікальні за розміром: «Великий Могол», «Кох-і-Нор», «Піт» або «Регент», «Орлов», а також усі яскраво забарвлені алмази. На початку XVII століття розробка алмазних розсипів тривала в басейні річки Ганг і південніше Хайдерабаду. Подібні розсипи віддавна відомі в штаті Андхра-Прадеш по в долинах річок Годаварі, Пеннер і Крішна, і в районі Елуру, а в штаті Орісса – у басейнах рік Маханаді і Брахмані. До кінця XVII століття ці розсипи були відпрацьовані. В 1937 році у штаті Мадхья-Прадеш, у районі Панни, була відкрита перша кімберлітова трубка. Пізніше тут же на родовищі Маджгаон було виявлено ще 7 кімберлітових трубок. Вихід ювелірних алмазів на цьому родовищі доходив до 40%. В останні роки алмазні трубки знайдені в штаті Уттар-Прадеш і на півдні країни. В Індонезії на острові Калімантан (колишній Борнео) алмази добувалися ще в VI столітті н.е. з розсипів у західній частині острова – у долині ріки Ландак, у центральній частині – біля Пурукчау, і на сході – біля Самаринду. Тут знаходять переважно дрібні алмази, але був знайдений і унікальний «Раджа Маттанський» або «Маттан» масою 367 карат. У XX столітті на півдні острова, на відстані 40 км на північ від Мартапуру, виявлена кімберлітова трубка.

У Китаї перші алмази знайдені в 1940-х роках у провінції Шаньдун у розсипах рік Іло і Шухе, а також у провінціях Хунань і Гуйчжоу. Тільки через 25 років у провінції Шаньдун виявили корінні родовища – 10 кімберлітових трубок і 12 алмазоносних даєк, у тому числі трубка Чан-Лін розміром 100×50 м з виходом ювелірної сировини до 20%. Найбільший з добутих тут алмазів «Чан-Лін» мав масу 158,79 карата. У провінції Ляонін, на Ляодунському півострові в районі Люйшунь і Далянь, є 124 кімберлітові трубки з багатим вмістом алмазів, у тому числі алмазна трубка Бінхай розміром 240x60 м. На півдні країни трубки знайдені в провінції Хунань, а на сході – у провінціях Хубей і Цзянсу, де знайдено алмаз масою 52,7 карата.

У Бразилії алмази відкриті в 1723 році, коли в Індії та Індонезії їх розсипні родовища були практично відпрацьовані. Це дозволило Бразилії стати черговим лідером за видобутком алмазів. Вміст ювелірної сировини від добутої маси алмазів тут становив близько 50%. Спочатку розроблялися розсипи, а також прадавні конгломерати і слюдисті філіти з алмазами. Пізніше були відкриті кімберлітові трубки. Алмази знайдені в 11 штатах, у тому числі найбільші родовища в штатах Рорайма, Мату-Гросу, Піауї, Мінас-Жерайс. В останньому родовища алмазів розробляються на північ від Бело Орізонті – у районі Діамантини та Ітабіру, а також у розсипах ріки Жекіініньонья. У штаті Гояс алмази зустрічаються в розсипах pік Кларо і Тільонес. У штаті Мату-Гросу розсипи алмазів розроблялися на ріці Парагвай, потім у цьому штаті і штаті Байя, знайшли кімберлітові трубки. У штаті Піауї і Парана родовища алмазів відкриті в 1950 році. У Бразилії були знайдені наступні унікальні алмази: «Президент Варгас», «Гояс», «Дарсу Варгас», «Президент Дутра», а також найбільші алмази-карбонадо – «Сержіу» масою 3167 каратів, і «Ослина голова» масою 2000 каратів, знайдені поблизу Діамантини.

Наступним лідером у світі за видобутком алмазів стала Південна Африка. Початок її алмазної історії відноситься до 1867 року, коли на р. Оранжевій були відкриті перші розсипи і знайдений перший алмаз масою 21,5 карата. Незабаром поблизу поселення Кімберлей виявили першу алмазну трубку з алмазоносною породою, яка отримала назву кімберліт. Пізніше подібні трубки стали називати кімберлітовими. У Південній Африці в районі Кімберлей зараз розробляється чотири великі алмазні трубки: Де Бірс, Весселтон, Бюлтфонтейн і Дютойтспан і значна кількість менших. З тонни кімберлітової руди отримують у середньому 62,6 г алмазів, у тому числі ювелірних не більше 25-30%. Тут знайдений найбільший алмаз масою 7500 каратів (1,6 кг), а з найбільших: «Куллінан», «Ексцельсіор», «Джонкер», «Ювілейний», «Дютойтспан» та інші. Алмази добуваються також у прибережно-морських розсипах від Кейптауна до Алексадер-Бей.

У сусідній Намібії розсипи алмазів розробляються з 1907 року. Тут найбільшим вважається родовище в районі Людернц. Пізніше, на південь від Марієнталя, були відкриті кімберлітові трубки Гібеон і Берсеба з високоякісними ювелірними алмазами.

У Лесото в 1955 році відкрита трубка Као, а в 1967 році – трубка Летсенг-ля-Терає, де знайдені унікальні за розміром алмази «Надія Лесото» масою 603 карат, « Лесото-Браун» 601,25 карат і «Безіменний» 527 карат.

У ті ж роки були знайдені перші алмази в Ботсвані, а в 1967 році там виявлені алмазні трубки: Орапа, Летлхакане і Джаваненг. З них трубка Орапа розміром 1670×1210 м відноситься до найбільших у світі. Крім неї відомі ще більше 30 кімберлітових трубок, а розробки ведуться найбільшою у світі алмазною шахтою Джаваненг і на родовищі Цвапонг. До того ж Ботсвана лідирує за кількістю ювелірних алмазів, там добувається більше 34 мільйонів карат, що становить понад 20% світового видобутку.

У Південній Родезії (Зімбабве) на початку XX століття алмазні розсипи були відкриті в районі Гверу. У Свазіленді з 1973 року розробляється родовище Докол. В 1912 році виявлена алмазна трубка Колос розміром 900×500, а пізніше ще 29 кімберлітових тіл, у тому числі багата трубка Рівер-Річ. У Танзанії (до 1964 року Танганьїка) алмазні розсипи відкриті в 1913 році на півночі країни біля Мабуки, а їх розробка почалася в 1925 році. Пізніше там виявлено 400 кімберлітових трубок, у тому числі на південь від озера Вікторія родовище Мабуки і у районі Шіньянга алмазна трубка Мваді розміром 1525×1068 м.

У Центральній Африці найбільші родовища алмазів знаходяться у Конго (Кіншаса). Перші алмази в розсипах там знайдені в 1903 році, а в 1946 році відкриті і корінні родовища. У провінції Касаї з 1916 року відомі алмазоносні розсипи по ріці Касаї і її притоках Луембе, Чікапа, Луашімо, але їх розробка почалася тільки під час другої світової війни. У першу групу ввійшли родовища Касаї, Лубуді і Бачамба, в районі Чікапа, а на північний-захід ще два розсипних родовища біля Кіквіта і Бандунду. Інша група родовищ – Бакванги, на схід від першої, перебуває поблизу Мбужі-Майї. Поряд з розсипами там були відкриті кімберлітові трубки Мбужі-Майї, Тішікаса і Тішуба, а дотепер ще 15 трубок. Тут зустрічаються чорні алмази, насичені домішками магнетиту. У республіці Конго (Браззавіль) алмази виявлені в 1931 році у верхів’ї річки Ліквала на родовищі Бету, в районі Макуа. У сусідньому Габоні алмази добувалися з розсипів річки Нгунне на родовищі Маконгоніо. У Центральноафриканській республіці розсипи алмазів відкрито в 1914 році. Розробляти їх почали з 1931 року на заході – біля Бербераті, а на сході – в районі Бріа. Вихід ювелірних алмазів тут становить близько 40%. В Анголі, на півночі країни на кордоні з Конго, з 1916 року добуваються алмази з розсипів у басейні ріки Касаї – родовища Андрада, Лукапа, Лушіла, Малуді та інші. Пізніше тут відкриті і корінні родовища – більше 600 алмазних трубок і даєк, у тому числі найбільші Катока, Камафука і Камазамбо з високим вмістом ювелірних алмазів. Об’єм видобутку в Анголі в 2005 році досяг 1,5 млрд. дол./рік.

Із країн Західної Африки у Гвінеї перші алмази відкриті на півдні країни в 1932 році, а через три роки там почата розробка алмазних розсипів по pіках Моа і Макона, де був добутий унікальний алмаз масою 885 карат. В 1952 році тут були відкриті корінні кімберліти, а наприкінці 1970-х років розсипи по долинах pік Бауле і Діані з виходом ювелірних алмазів до 93%. В 1980-х роках поблизу Кісідугу відкрите родовище Гбінко і розсипи родовища Арідор. У Гані, в Акватіа, в 1919 році знайдені багаті розсипи алмазів у долині ріки Бірім і в низов’ях ріки Бонса, поблизу узбережжя Гвінейської затоки. Вихід ювелірних алмазів у цих розсипах близький до 25% і тут часто зустрічаються кольорові різновиди. Кімберлітові трубки в Гані були відкриті в 1943 році, а в Малі – в 1956 році. У Кот-д’Івуарі (колишній Берег Слонової Кості) в 1929 році виявлені алмазоносні розсипи на ріці Мараує. В 1947 році тут почався видобуток алмазів у родовищі Тортійя. Вихід сировини ювелірної якості в розсипах склав 60%, а в алмазній трубці на ріці Бу, відкритої в 1962 році – близько 33%. На відстані 130 км на північний-схід від неї знаходиться родовище Сегуела, представлене кімберлітовими дайками. У Ліберії перші алмази знайдені в 1911 році, але їх розробка почалася тільки з 1930. На заході країни, у верхній течії pік Лофа і Мано, в 1957 році відкриті алмазні трубки і кімберлітова дайка. У Сьєрра-Леоне алмазні розсипи розробляються з 1932 рік по pіках Сева, Бафі, Багбе та інших. На півдні країни виявлена кімберлітова «Дайка Тонго» завдовжки 10 км, а на сході, в окрузі Енгема, відкритий перспективний на алмази район Коінду. Тут в 1945 році знайдений «Алмаз Перемоги» масою 770 карат, в 1972 році, один з найбільших алмазів «Зірка Сьєрра-Леоне» 968,89 карат, а в 2002 році – алмаз масою 1000 карат. В 2006 році 12 провідних африканських країн створили Асоціацію алмазодобувних країн, які дають 75% світового видобутку алмазів. Усього в Африці добувається 1,9 млрд. карат на рік на суму 158 млрд. доларів. Виробництво алмазів компанією Де Бірс в 2006 році досягло 51,13 млн. карат.

Слід зазначити також незвичайний тип родовищ алмазів у карбонатитах на о. Фуертевентура на Канарах, Атлантичний океан. В Австралії, у штаті Новий Південний Уельс, перші знахідки алмазів у розсипах на північ від Сіднея відносяться до 1851 року, а в 1867 році їх знайшли на захід від Сіднея в районі Муджі. Тут, на Східному плоскогір’ї і рівнині Куджегонг виявлений широкий розвиток алмазоносних розсипів. У Західній Австралії, у провінції Кімберлей перші корінні родовища алмазів були відкриті в 1979 році. Через 10 років отут уже було відомо більше 30 алмазних трубок. Алмазоносні породи в Австралії представлені лампроїтами, які відрізняються від кімберлітів. Їх вік 20–40 мільйонів років, вони бідні СО2 і Mg, але аномально збагачені К і F. В Австралії з ними іноді асоціюють і кімберліти, однак останні не містять алмазів. У провінції Східний Кімберлей найбільшим родовищем, пов’язаним із трубками лампроїтів, є Аргайл із запасами близько 500 мільйонів карат. На цьому родовищі щорічно добувається до 40 мільйонів карат алмазів. Тут добувається 90% усіх рожевих і червоних алмазів. Вони переважно дрібні, у середньому близько 0,5 карата, найбільший з них мав масу 34 карати. У провінції Західний Кімберлей розробляється родовище Еллендейл-Фіцрой, на якому із загального об’єму видобутку від 60 до 90% припадає на алмази ювелірної якості. На Північній Території Австралії до 1987 року також було виявлено перспективи алмазоносності і відкрито 37 алмазних трубок. Ця країна в 2000 році посідала друге місце у світі за видобутком алмазів, але вони гіршої якості, ніж в ПАР і Росії.

Зараз у число провідних країн за видобутком алмазів починає виходити Канада, займаючи шосте місце у світі. Перші 80 алмазів тут були знайдені ще в 1870–1899 роках. Перший великий алмаз масою 33 карати виявлений в 1920 році. Перша дайка кімберлітів відкрита в провінції Онтаріо в 1946 році. За останні роки в західних і східних провінціях Канади було відкрито більше 400 алмазоносних кімберлітових трубок. Більша їх частина знаходиться на північно-західних територіях, у провінції Саскачеван – 74, у провінції Онтаріо – 45, відомі вони і в провінції Альберта. Серед них переважають кімберлітові трубки невеликого розміру, а значна частина родовищ представлена дайками кімберлітів. Найбільш перспективними родовищами північно-західних територій є Екаті, Дайвік, Лак де Грас, Снеп лейк, Кеннеді лейк і Джерікоу. В 1999 році тут почата розробка першого родовища, в 2002 році введене в експлуатацію родовище Дайвік, а в 2007 році Снеп лейк. Канада вийшла за видобутком алмазів на 4-е місце у світі.

У США перші знахідки алмазів зроблені в 1876 році у штаті Вісконсін. У Каліфорнії, Віргінії і Північній Кароліні одиничні алмази зустрічалися при розробці розсипів золота. В Арканзасі алмази виявлені в районі Мерфрісборо, округ Пайк. В 1924 році тут знайдений найбільший алмаз у США – «Дядько Сем» масою 40,22 карати, з якого огранений діамант 12,42 карати. Частина цієї території є Національним Парком «Алмазний кратер». Усього в ньому виявлено більше 700 алмазів. Останньою великою знахідкою в 1975 році був алмаз масою 16,37 карат. В Арізоні алмази до 0,5 мм виявлені в метеориті з Каньйон Дьябло. Однак промислових родовищ алмазів у США поки не виявлено.

У Венесуелі алмази в розсипах знайдені в 1885 році, а їх розробка почалася з 1931 році у басейні ріки Кароні, штат Болівар. Вихід ювелірних алмазів у розсипах становить 35%. В 1942 році добутий найбільший алмаз «Визволитель» масою 154,15 карати. До тепер тут виявлені кімберлітові трубки Санта-Єлена і Ікабару. Крім того відомі розсипні родовища алмазів: Сан-Педро – в долині ріки Вентуарі, Гуаньямо – в басейні ріки Оріноко. На схід від Венесуели – у Гаяні з 1890 року розсипи алмазів відомі у верхів’ї ріки Мазаруні. Пізніше були відкриті розсипні родовища алмазів: Макапа, Тумуренг і Екереку; Куювіні – біля витоків ріки Ессекібо, і у верхів’ї ріки Поторе. В Еквадорі і Болівії родовища алмазів відкриті в 1960 році.

Облагородження алмазів

При нагріванні деякі алмази змінюють своє забарвлення. Буруваті стають золотавими, блідо-рожеві – яскраво-рожевими, у зелених іноді послаблюється забарвлення. Жовтий колір алмазів у сорочці, усувається тільки шляхом термохімічної обробки. Крім того, алмази коричневого кольору облагороджуються методом обробки в апаратах високого тиску при Р = 5–6 ГПа і температурах 2100–2400 °К, а також методом опромінення потоком швидких електронів з наступним випалом протягом доби у вакуумованій кварцовій ампулі при Т = 1500 °К. У результаті першого методу алмази знебарвлюються або отримують фантазійні забарвлення всієї колірної гами, а безбарвні отримали назву пегасус-алмаз або же-поль-алмаз. Ця назва наноситься лазером на рундист ограненого каменю. Облагороджені таким багатоступінчастим методом алмази фантазійного забарвлення отримали торгову назву ново-алмази, а найбільш ефектні з них густо-червоного кольору – алмаз-імперіал червоний. Після обробки алмазів за допомогою другого методу зменшується інтенсивність коричневого забарвлення, частина кристалів фарбується в жовто-зелений колір, частина – у червоний. У зв’язку з модою на рідкісні кольори огранені діаманти облагороджують також шляхом опромінення нейтронами в атомному реакторі до стійких фантазійних забарвлень – зеленого, золотисто-жовтого, червоного, пурпурового або чорного. При огранюванні в такому камені з’являється амбрела ефект або ефект парасольки, видимий під лупою з боку колети у вигляді темних ліній паралельних до її граней. При опроміненні алмазів електронами з’являється блідо-блакитне або блакитнувато-зелене забарвлення, яке можна послабити випалюванням. Гама опроміненням можна забарвити алмаз у блідо-блакитний колір, а термічною обробкою – у бурштиново-червоний. Усі камені із забарвленням, одержаним опроміненням, прийнято називати опроміненими або радієвими алмазами. Практикується також дифузійне покриття діамантів борвмісною плівкою синього кольору товщиною до 0,25 мкм. Такі камені ідентифікуються за більш інтенсивним забарвленням на ребрах. Для усунення жовтого кольору грані павільйону покривають світло-блакитною пластмасою.

Домішки в алмазах видаляються за допомогою лазера. Однак при цьому залишається тонкий лазерний канал з дископодібною тріщиною на кінці, що нагадує цвяшок. Такі канали і тріщини заповнюються високозаломлюючим склом, що вводиться під тиском при температурі 500 °С. Ці камені отримали торгову назву геуда-алмази, на честь винахідника методу, а також наповнені алмази або просвітлені алмази. У результаті цієї операції їх ціна зростає майже в 3 рази. Лазерні канали і тріщини ідентифікуються під мікроскопом завдяки пухирцям повітря і структурі потоку скла.

Обробка алмазів

Застосування алмазів у ювелірній справі почалося в Індії, де вони були вперше знайдені, і яка до XVIII століття залишалася єдиним у світі їх постачальником. В античних індійських хроніках алмаз згадується починаючи з I століття до н.е. під назвою фарій або ваджара. Торговельними шляхами алмази з Індії доставляли в інші країни. У Британському музеї міститься бронзова статуетка V століття до н.е. грецької роботи з очима з нешліфованих індійських алмазів. Алмаз поступався за вартістю рубіну, сапфіру, перлам і ряду інших коштовних каменів поки не були знайдені методи його обробки. Вторгнення Александра Македонського (356–323 роки до н.е.) в Індію відкрило дорогу для торгівлі багатьма коштовностями. Після цього у Римі з’являються алмази індійського огранювання. Це були камені із пришліфованими гранями і притупленою вершиною.

З початком епохи Відродження алмаз проникає в Європу. З 1330 року у Венеції відбуваються перші спроби його огранювання шляхом простого пришліфовування граней природних кристалів. У 1456 році огранювання алмазів освоїв Людвіг ван Беркем – придворний ювелір герцога Бургундського. В 1530 році ним було застосовано огранювання «трояндою», потім з винаходом шліфувального кола з’явилася можливість більш складного огранювання з поступовим збільшенням кількості граней. У Парижі такі алмази за їхній блиск почали називати діамантами. Відтоді почалося масове використання алмазу в ювелірній справі. Скарбниці європейських і східних монархів наповнюються унікальними алмазами і діамантами, які багаторазово змінюють своїх власників. Більшість правителів мала при своїх дворах штат огранювачів і ювелірів.

Відкриття в 1725 році родовищ алмазів у Бразилії послужило поштовхом до виникнення в Європі центрів обробки і торгівлі діамантами. Такими центрами були Лісабон, Антверпен і Франкфурт-на-Майні. Огранювання проводилося в Амстердамі, Кельні ф Франкфурте-на-Майнф. Діаманти стають символом багатства і влади. Один із найбільших з них – «Куллінан-I» масою 530,20 карат прикрашає скіпетр королів Великобританії, а в їхній короні вставлений «Куллінан-ІІ» масою 317,40 карат. Найбільший помаранчево-коричневого кольору діамант фантазійного огранювання має масу 545,65 карат. Найменший за величиною з 57 гранями діамант має масу 0,0000743 карат.

В ограненому виді безбарвні камені називають білими алмазами на відміну від кольорових фантазійних алмазів. Останнім часом піддають огранюванню алмази молочно-білого кольору, які також називають білими або фантазійними білими алмазами. Найпоширенішим типом огранювання алмазів вважається старе огранювання 58 граней, похідна від природної форми кристалів, і ідеальне огранювання з оптимальними кутами, що забезпечує максимальний блиск і гру кольорів у камені. За кількістю граней виділяють кругле огранювання просте або повне, а також старовинне огранювання для плоских алмазів – «троянда», маса якої становить 1/3 маси діамантового огранювання того ж діаметру. У XVIII столітті було модне квадратне огранювання – «перуці» або із заокругленими кутами «регент». Плоскі відколи алмаза – діамантове скло використовують у ювелірних виробах як портретні алмази.

Зараз розроблені більш складні форми фантазійного огранювання алмазів. Можливе одержання і сферичної форми. Такий алмаз у вигляді «перлини» експонується в Смітсонівському, інституті, Вашингтон, США. Останнім часом з’явилося «дубайське огранювання» з 99 гранями, що символізують 99 священних імен Аллаха – перше огранювання у світі, назване на честь міста. Іншим новим видом огранювання є «Brilliant Lady 21», що дозволяє максимізувати блиск дорогоцінного каменю. Це круглий діамант із 221 гранню, на 163 більше, ніж у класичного огранювання. Ще один новий спосіб огранювання з 96 гранями і таблицею, яка складається з 4 граней, що надає каменю максимальної яскравості і дозволяє більш ефективно відбивати промені світла, а також приховувати мінеральні включення.

Алмази: унікальні камені і вироби

Заслуговує згадки рідкісний випадок використання діамантів в архітектурних спорудах. У Рангуні (Янгон), М’янма (колишня Бірма), на найдавнішій буддійській пагоді Шуедагоун, побудованій у I столітті до н.е., встановлений флюгер із золотою кулею діаметром близько 25 см. Поверхня кулі інкрустована 4350 алмазами і 93 коштовними каменями, переважно рубінами і сапфірами.

У Чехії, в Музеї монастиря Лорета в Празі, зберігається дароносиця, прикрашена 6222 алмазами. В ордені «Святого духу», подарованому Людовиком XV одному із членів королівської родини, у срібній оправі міститься 400 діамантів. З виробів американської фірми Тіфані необхідно відзначити брошку «Птах на камені» (1878 рік) із золота, платини, з рубінами і алмазами, у основі якої перебуває великий жовтий діамант масою 128,54 карат.

Зараз унікальні діаманти ідуть у колекції фінансових і промислових магнатів, а ювеліри згамаються у виготовленні екстравагантних виробів з діамантами. До них можна віднести «торт» із золота і платини з діамантами загальною масою 636,62 карат вартістю 8 мільйонів доларів, представлений в 1990 році на ярмарку в Токіо.

В 1995 році на аукціоні в Токіо був виставлений на продаж бюстгальтер із золототканого матеріалу з діамантами загальною масою 400 карат вартістю 11 мільйонів доларів. У 2006 році американська фірма виготовила бюстгальтер, прикрашений більш ніж 2000 діамантів загальною масою 800 карат, а в 2007 році був запропонований комплект, який включає, крім бюстгальтера і трусиків, манжету, підв’язку для панчіх і шпильку для волося. Загальна його вартість 4,5 мільйони доларів. На тканину нашиті діаманти, рубіни, смарагди і жовті сапфіри.

На VII Міжнародній виставці годинників у Женеві в 1997 році експонувався годинник фірми «Картьє» під назвою «Карусель часу», прикрашений символом фірми – «діамантовими пантерами». Пантери інкрустовано 7000 діамантів загальною масою 230 карат. Крім того, для темних плям на «шкірі» пантер були використані великі сапфіри.

До 5-річчя трагічних подій 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку дизайнер Наїна Мехта створила ювелірну мініатюрну композицію веж-близнюків. Для її виготовлення використано більше 3 кг 18-каратного жовтого золота і 14080 діамантів загальною масою 255 карат. Унікальний пісковий годинник висотою 1 м був представлені в одному з торгових центрів Банкока на Міжнародній виставці годинників 2006 року. Замість піску в ньому використані алмази загальною масою більше 10 тисяч каратів вартістю майже 5,31 мільйона доларів.

В Індії на Кубку світу з крикету 2007 року у якості призів були зроблені м’ячі, інкрустовані діамантами. Для оформлення кожного м’яча використано 5728 діамантів, його вартість склала 68500 доларів.

Символ Парижа «Ейфелева вежа» надихнула французьких ювелірів на створення її мініатюрної копії висотою 2 фута ( близько 61 см). Для інкрустації використано 8390 алмазів масою більше 190 карат.

У прагненні потрапити в книгу рекордів Гіннеса 200-ма алмазами і 5 кг золота була прикрашена звичайна кухонна каструля вартістю 100 тисяч фунтів стерлінгів.

До кінця XIX століття ціна алмаза масою більше 1 карата визначалася за правилом Таверньє. Зі збільшенням розміру, при збереженні якості, ціни двох алмазів відносяться між собою як квадрати їх маси в каратах. У порівнянні зі стандартною ціною однокаратника, алмаз в 10 карат оцінювався в 100 разів дорожче. Сучасна оцінка алмаза проводиться за сукупністю великої кількості параметрів. Систематично публікуються прейскуранти цін на алмази. Якщо прийняти вартість безбарвних діамантів вищої якості за 1, то зелені алмази будуть коштувати в 1, 5 рази дорожче, червоні алмази – у 2,5, сірувато-блакитні – у 3,8, рожеві алмази – в 4,5, а пурпурно-рожеві – у 6,6 разів дорожче. Тоді як жовті алмази будуть наполовину дешевші від безбарвних, а коричневі алмази – дешевші на порядок. Вартість найдешевших чорних не перевищує 5% від вартості безбарвних діамантів. Ціна облагородженого геуда-алмаза на 30-50% менша від його природного аналога.

Найбільша ціна – 142232 долари за карат була сплачена в 1988 році за діамант масою 52,46 карат. В 1990 році за бездоганної чистоти, огранений грушею алмаз із 11 гранями і масою 101,84 карат, сплачено 12760000 доларів, тобто 125294,5 долара за карат. У 2007 році на аукціоні «Сотбіс» у Гонконзі продане кільце з надзвичайно рідкісним фантазійним блакитним діамантом масою 6,04 карати за 7,98 мільйона доларів (3,91 мільйони фунтів стерлінгів), або за 1,32 мільйона доларів за карат. Цим був побитий рекорд двадцятилітньої давнини, що належить фіолетово-червоному діаманту «Ханкок» масою 0,95 карат, проданому на торгах аукціону «Крістіс» за 926315 доларів за карат.

Легенди

Незвичайні властивості алмаза сприяли виникненню численних легенд і повір’їв. Алмаз традиційно є символом влади і високого суспільного становища. Як талісман він гарантує воїнові перемогу, активізує його ділові якості і гостроту розуму, веде людину до поставленої мети. Алмаз також прийнято вважати талісманом подружньої вірності, звідси звичай дарувати обручку з діамантом. У якості амулета алмаз оберігає від ворогів, приступів люті і туги, від сварок і поганих снів. Алмазу приписували унікальні лікувальні властивості від усіх хвороб. Його використовували як стимулюючий засіб, що надає серцю енергію життя. Алмаз має найбільшу силу, коли він подарований або отриманий вільно без примусу і насильства. Астрологи вважають алмаз каменем Сонця і Венери. Його біоенергетика найбільш потужна, оскільки він концентрує в собі астральну енергію сузір’я Овна. Як щасливий камінь він гарний для всіх знаків Зодіаку, але особливу удачу приносить Овну. В Індії, де він був уперше відкритий, алмаз вважається національним каменем. У США його затвердили офіційною емблемою Арканзасу, де є заповідник «Алмазний кратер».

Синтез алмазів

У США в 1970 році фірмою «Дженерал електрік» здійснений перший синтез алмазів для ювелірних цілей масою близько 1 карату. В 1985 році розпочате промислове виробництво алмазів у Японії, а в 1987 році фірма «Де Бірс» повідомила про одержання синтетичних алмазів ювелірної якості масою до 11 карат. До середини 90-х років синтезовані алмази масою до 30 карат. Найбільша маса вирощеного алмаза досягала 36 карат при розмірі 17 мм. Перспективним виявився синтез методом термічного градієнта на затравці розміром від 3 мм. Характерною рисою синтетичних алмазів є наявність у них коричнево-жовтого і зеленувато-жовтого кольору, а також металевих включень. У США всі синтетичні алмази мають по рундисту відповідний напис. У Флориді компанією «Gemesis Co.» такі алмази виробляються під назвою культивовані алмази, але в Німеччині цей термін заборонений до використання.

Переважна маса огранених синтетичних алмазів має близько 0,5 карата. Синтетичні боровмісні блакитні алмази відрізняються від природних типу ІІb секторіальним розподілом блакитного забарвлення.

Схожі камені та імітації

У якості імітації алмаза колись використовували гірський кришталь, сапфір, топаз, циркон. Поряд з ними у XVIII столітті з’явилися і більш дешеві його імітації, так звані фальшиві діаманти з високозаломлюючого скла – стрази або паста. Ці псевдоалмази або сімілі-алмази – скло діамантового огранювання, у якого поверхня нижніх граней покривалася металевою фольгою. У французьких діамантів така підкладка була червоного кольору, у богемських діамантів – із ртутної амальгами. За коричневі і зелені алмази можуть бути помилково прийняті природні коштовні камені: титаніт, шеєліт, сфалерит і демантоїд. Зараз відомі численні імітації з безбарвних синтетичних каменів: рідкісноземельних гранатів (гранатитів), рутилу, сапфіру, муасаниту, периклазу, титанатів, ніобатів, танталатів, фіаніту і шпінелі. Поширенні і складені камені – дублети: із синтетичного корунду і титанату стронцію (фабулиту) – амоурант, із синтетичного сапфіру і титанату стронцію – лазер-джем; зі шпінелі і титанату стронцію – діаліт або діаріт, із синтетичної шпінелі і титанату стронцію – карнегіджем. Істотним критерієм відмінності алмазів від їхніх імітацій є теплопровідність. На цій властивості працюють більшість алмазних тестерів, хоча для діагностики імітацій із синтетичного муасаніту старі тестери не допомагають.

 

Читайте також: