Цифрове телебачення

Цифрове телебачення – це передача відео- та аудіосигналу від транслятора до телевізора, що використовує цифрову модуляцію і стиснення для передачі даних. Основою сучасного цифрового телебачення є стандарт стиснення MPEG.

Цифрове телебачення – це спосіб передачі даних, при якому телевізійний сигнал передається у вигляді послідовності кодових комбінацій. Основна перевага цифрового телебачення перед аналоговим, це можливість передавати на одній частоті до 8 телеканалів.

В даний час існує декілька різновидів цифрового телебачення. Це DVB-T і DVB-T2 – наземне мовлення. DVB-C – кабельне цифрове мовлення. DVB-H – стандарт мовлення для мобільних пристроїв, таких як смартфони, портативні телевізори, мобільні телефони. Вони доступні вже зараз із супутників DVB-S і DVB-S2.

Для прийому наземного цифрового телебачення досить ДМВ антени і телевізора з вбудованим DVB-T тюнером. Якщо ж ваш телевізійний приймач забезпечений лише пристроєм прийому аналогового сигналу, потрібно буде придбати зовнішній цифровий тюнер. Цей пристрій дуже схожий на супутниковий ресивер – це невелика приставка для цифрового телебачення, яка здійснює прийом і передає сигнал на Ваш телевізор. Сам телевізійний приймач при цьому працює в режимі монітора, це щось подібне до того, як дивитися DVD-плеєр.

Переваги цифрового телебачення

Застосування цифрового телебачення забезпечує ряд переваг в порівнянні з аналоговим телебаченням:

  • підвищення завадостійкості трактів передачі і запису телевізійних сигналів;
  • зменшення потужності передавачів;
  • істотне збільшення числа ТВ програм, що передаються в тому ж частотному діапазоні;
  • підвищення якості зображення і звуку ТВ приймачів;
  • створення ТВ систем з новими стандартами зображення (телебачення високої чіткості);
  • розширення функціональних можливостей студійної апаратури;
  • передача в ТВ сигналі різної додаткової інформації;
  • створення інтерактивних ТВ систем, при користуванні якими глядач отримує можливість впливати на передану програму (наприклад, відео за запитом);
  • функція «На початок передачі»;
  • архів ТВ-передач і запис ТВ-передач;
  • вибір мови і субтитрів.

Недоліки цифрового телебачення

  • різко обмежена територія покриття сигналу, всередині якої можливий прийом. Але ця територія при рівній потужності передавача більша, ніж у аналогової системи;
  • завмирання і розсипання картинки на «квадратики» при недостатньому рівні сигналу.

Обидва недоліки є наслідком переваг цифрової передачі: цифровий сигнал приймається якісно на 100% або не приймається зовсім.

Цифрове телебачення: історія розвитку

Історію розвитку цифрового телебачення можна умовно розбити на кілька етапів, кожен з яких характеризується науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, експериментальними пристроями і системами, а також відповідними стандартами.

Перший етап

Перший етап історії цифрового телебачення характеризується використанням цифрової техніки в окремих частинах ТВ систем при збереженні аналогових каналів зв’язку. На даному етапі все студійне устаткування переводиться на цифровий сигнал, обробку та зберігання якого, в межах телецентру, здійснюють цифровими засобами. На виході з телецентру телевізійний сигнал перетвориться в аналогову форму і передається звичайними каналами зв’язку.

Також на даному етапі характерне введення цифрових блоків в ТВ приймачі з метою підвищення якості зображення і звуку, а також розширення функціональних можливостей.

Другий етап

Другий етап розвитку цифрового телебачення – створення гібридних аналого-цифрових ТВ систем з параметрами, відмінними від прийнятих в звичайних стандартах телебачення. Можна виділити два основних напрямки зміни телевізійного стандарту: перехід від одночасної передачі яскравісних і кольорових сигналів до послідовної їх передачі та збільшення кількості рядків у кадрі і елементів зображення в рядку. Реалізація другого напрямку пов’язана з необхідністю стиснення спектру ТВ сигналів для забезпечення можливості їх передачі каналами зв’язку з прийнятною смугою частот.

Приклади гібридних ТВ систем: японська система телебачення високої чіткості MUSE, західноєвропейські системи родини MAC.

У передавальній і приймальній частинах цих систем сигнали передаються в аналоговій формі. Системи MUSE і HD-MAC мають формат 16:9, кількість рядків у кадрі 1125 і 1250, частоту кадрів 30 і 25 Гц, відповідно.

Третій етап

Третій етап розвитку цифрового телебачення – створення повністю цифрових телевізійних систем.

Після появи аналого-цифрових систем телебачення високої чіткості в Японії і Європі (MUSE і HD-MAC), в США в 1987 році був оголошений конкурс на кращий проект системи телебачення високої роздільної здатності для затвердження в якості національного стандарту. У перші роки на цей конкурс було висунуто різні аналогові системи. Вищезазначені гібридні телевізійні системи, що передбачають передачу сигналу тільки супутниковими каналами, незабаром були зняті з розгляду. Це пояснювалося тим, що в США близько 1400 компаній здійснюють наземне мовлення, і дуже широко розвинена мережа кабельного мовлення.

Розглядалися навіть проекти аналогових систем, які передбачали передачу по одному стандартному каналу двох сигналів – звичайного ТБ сигналу і додаткового, який в приймачі з відповідним декодером дозволяє отримати зображення з великою кількістю рядків і елементів в рядку.

Але вже в 1990 році з’явилися перші пропозиції повністю цифрових систем телебачення. З кожним роком зростала кількість таких проектів і поліпшувалися їх характеристики. На початку 1993 року останні аналогові системи остаточно були зняті з розгляду. А в травні 1993 року 4 групи компаній, що представляли близькі за суттю проекти, об’єдналися і надалі представляли єдиний проект, який і став основою стандарту повністю цифрової телевізійної системи в США. Основою цього проекту став тоді ще не затверджений стандарт MPEG-2.

В Європі в 1993 році, коли стало ясно, що за цифровими телевізійними системами майбутнє, був прийнятий проект DVB (Digital Video Broadcasting – цифрове відео мовлення), так само основане на MPEG-2. В даний час системи цифрового телебачення швидко розвиваються в багатьох країнах. При цьому в першу чергу вирішується завдання значного збільшення кількості переданих програм телебачення звичайного розширення, так як це дає швидкий комерційний ефект. У багатьох країнах поставлене питання про припинення в першому десятилітті XXI століття аналогового телевізійного мовлення та повний перехід до цифрового телебачення.

Як налаштувати цифрове телебачення

Самостійно налаштувати телевізор з тюнером для прийому цифрового телебачення, не так вже й складно.

Для переходу до налаштування зайдіть в меню телевізора і виберіть пункт під назвою «Автоналаштування». Перед вами з’явиться вікно для вибору джерела телевізійного сигналу з двома альтернативами: антена і кабель. Виберіть другий варіант і натисніть кнопку «Пуск».

У наступному вікні вибору джерела телемовлення виберіть пункт «Цифрове» і знову натисніть кнопку «Пуск». І, нарешті, в останньому вікні в пункті «Режим пошуку» виберіть варіант «Повний» і заповніть поля наступними даними:

  • частота – 354 МГц;
  • модуляція – QAM 256;
  • швидкість передачі – 6900 сім/сек.

Якщо ви хочете здійснити пошук каналів HD якості, змініть значення частоти на 338 МГц.

Багато моделей телевізорів підтримують мережевий пошук, тому Вам не доведеться вручну вписувати всі описані вище параметри. Просто натисніть кнопку «Пошук» відразу після вибору режиму пошуку.

В деяких телевізорах необхідно ввести ще і значення кінцевої частоти і типу сканування. При налаштуванні цифрового телебачення оберіть «Швидке сканування» і задайте значення кінцевої частоти 418 МГц.

Як бачите, налаштування цифрового телебачення займає всього кілька хвилин і не вимагає ніяких спеціальних знань і вмінь.

Крім цього, цифрове телебачення можливо налаштувати і на персональному комп’ютері. Для цього необхідний вбудований або зовнішній ТВ-тюнер і невелика антена для прийому сигналу. Установки, у більшості випадків, встановлені автоматичні.

За матеріалами: wikipedia.org.

 

Читайте також: