Виноградне вино – один з найстаріших напоїв у світі. Свого поширення виноробство набуло із Західної та Середньої Азії, Єгипту, Середземномор'я, древньої Греції та Риму, звідки розповсюдилось у Європі.

Мила і мийні засоби

Мило було відоме людині до нової ери літочислення. Учені не мають інформації про початок виробництва мила в арабських країнах і Китаї. Найдавніша письмова згадка про мило в європейських країнах зустрічається в римського письменника і ученого Плінія Старшого (23...79 р.). У трактаті «Природна історія» (в 37 томах), що, власне кажучи, був енциклопедією природничо-наукових знань античності, Пліній писав про способи готування мила омиленням жирів. Мало того, він писав про тверде і м'яке мило, одержане з використанням соди і поташу відповідно. Раніше для прання одягу використовували луг, що утворюється від обробки золи водою. Швидше за все це було до того, як стало відомо, що зола від спалювання палива рослинного походження містить поташ.

Фахівці домовилися вважати, що «харчові добавки - це загальна назва природних або синтетичних хімічних речовин, які додають в продукти харчування з метою додання їм певних властивостей (поліпшення смаку і запаху, підвищення поживної цінності, запобігання псування продукту і т.д.), що не вживаються в якості самостійних харчових продуктів». Формулювання цілком чітке і зрозуміле. Однак далеко не все в цьому питанні просто. Багато чого залежить від чесності й елементарної порядності виробників, від того, що саме і в яких кількостях вони використовують для надання продуктам товарного виду.

Хроматографія стала в наші дні незамінним методом розділення і аналізу складних речовин. За її допомогою вдалося, зокрема, розібратися в складнощах будови і складу білкових сполук, отримати багато трансуранових елементів періодичної системи, розділити і очистити антибіотики, вітаміни, алкалоїди та гормони. Хроматографічні явища становлять основу багатьох природних геохімічних процесів, на кшталт утворення ґрунту і багатьох рудних родовищ.

Динаміка електронів в молекулярному водні після фотоіонізації аттосекундним лазерним імпульсом. Положення електрона, що залишився в молекулі, (показаний зеленим) визначено експериментально і показано у вигляді «ландшафту»: високі і низькі рівні відповідають більш високим ймовірностям знаходження електрона в «лівій» або «правій» частині молекули.

Група фізиків з різних країн під керівництвом Марка Вракінга (Marc Vrakking) з Інституту нелінійної оптики Макса Борна (Берлін, Німеччина) змогла роздивитися рух електронів у молекулах, використовуючи аттосекундні (10^-18 секунди) лазерні імпульси.