Візантійська імперія – східна частина Римської імперії, яка пережила падіння Риму і втрату західних провінцій на початку Середніх віків та проіснувала до завоювання Константинополя (столиці Візантійської імперії) турками в 1453 році. Був період, коли вона простягалася від Іспанії до Персії, але основу її завжди складали Греція та інші балканські землі, а також Мала Азія. До середини 11 столітт Візантія була наймогутнішою державою християнського світу, а Константинополь був найбільшим містом Європи. Візантійці називали свою країну «Імперією ромеїв» (грец. «ромей» - римлянин), проте вона надзвичайно сильно відрізнялася від Римської імперії часів Августа. Візантія зберегла римську систему управління і закони, але за мовою і культурою була грецькою державою, мала монархію східного типу, а найголовніше – ревно зберігала християнську віру. Століттями Візантійська імперія виступала як хранителька грецької культури, завдяки їй до цивілізації долучилися слов’янські народи.

Що відбувалося з нашою планетою і особливо з її верхньою оболонкою протягом першого півмільярда років з початку її формування і до появи тих порід, абсолютний вік яких ближчий до рубежу 4,0 млрд років (вже є цифри в 3,96 млрд років)? На жаль, про цей етап у нас майже немає якихось фактичних даних і всі уявлення базуються лише на загальних міркуваннях і на порівняльному аналізі з іншими планетами і особливо з Місяцем, де збереглися сліди приблизно цього ж або трохи більш пізнього інтервалу.

Найбільш правдоподібна на сьогоднішній день картина початкового (після народження) періоду життя Землі може бути представлена ​​наступним чином. На поверхні Землі формувалася кора з насипного матеріалу типу місячного реголіту, який будучи досить потужним (до десятків метрів), служив гарним тепловим екраном, що сприяло розігріванню протокори за рахунок розпаду радіоактивних елементів. В цей же час земна поверхня піддавалася безперервному бомбардуванню планетезімалями різного розміру, в тому числі і дуже великими, після удару яких кора миттєво нагрівалася і могли з’являтися справжні магматичні розплави. Особливо інтенсивне бомбардування відбувалося близько 4,0 млрд років тому. В цей час краєвид поверхні Землі міг нагадувати сучасний пейзаж Місяця. В ударних кратерах містилися лавові озера, але швидше за все вони швидко застигали, так як не було глибинних магматичних вогнищ, які б їх підтримували.

Історія Запорізької Січі є героїчною та загадковою. Вона описана у підручниках як військовий феномен, який не мав аналогів в історії людства. Виникнення такого феномену пов’язується зі стихійним, неорганізованим процесом, спонтанною реакцією народу на утиски іноземних магнатів. Проте такий підхід не пояснює механізму, ідейної та духовної основи вказаного феномену, державотворчих настроїв січовиків, утвердження назв Україна та українці.

Тому виникають питання.

Чи міг постати такий складний організм, як Січ, випадково та стихійно?

Чи міг виникнути досконалий військовий механізм в хаотичному процесі єднання втікачів, малограмотних кріпаків і селян?

Чи дійсно феномен Січі є поодиноким історичним явищем, без коренів, без ідейних натхненників та засновників?

Спробуємо розібратись у цьому.

Останнім часом ми все більше переконуємося, що в давнину наші предки володіли доволі прогресивними знаннями та користувалися хитромудрими винаходами. Нам відомі їхні глибокі знання у філософії, механіці, їхні вражаючі військові машини, водяні насоси і млини. А що нам відомо про таку галузь науки як хімія того періоду. Так відомо небагато, можна сказати зовсім мало, та все ж поговорити є про що.

Назва невеликого села Пересопниця, що неподалік Рівного, відома не тільки кожному українцю, а й багатьом діячам та політикам за кордоном. Саме тут було сформоване відоме Пересопницьке Євангеліє – українська святиня, на якій нині складають клятви Президенти України.

Пересопниця неодноразово згадується у літописах («Київському» та «Галицько-Волинському») з середини XII ст.н.е., періоду воєн та міжусобиць Рюриковичів за слов’янський спадок. Вважається, що вона була центром одного з удільних князівств періоду протистоянь київських та волинських Рюриковичів за Погорину, землю яка продовжувала історію та традиції першої слов’янської держави - Дулібії Рось. Науковці гіпотетично припускають, що в XIII ст. Пересопниця була зруйнована монгольськими військами, хоча чітких даних про таку подію немає. До того ж відомо, що монголи не прагнули руйнувати культові центри інших народів без вагомих на те причин. Тому, скоріше за все, Пересопниця не зазнала якихось руйнувань.