Система імен, що побутує в українському народі, формувалася протягом багатьох століть. Основу її складають імена християнського календаря. Звичайно, були в людей імена і до прийняття християнства. Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя.
У складі сучасних чоловічих імен, як, звичайно, і жіночих, дослідники виділяють кілька шарів:
- Візантійські християнські чоловічі імена, або імена християнського календаря, запозичені разом із введенням християнства на Русі у X ст. Ці канонізовані (узаконені) церквою і зафіксовані у спеціальних книгах (святцях) імена давалися під час хрещення. Візантійські імена, крім давньогрецьких, охоплювали давньоримські і давньоєврейські, а також незначну частину імен тих народів, з якими греки візантійської епохи підтримували торговельні і культурні зв’язки.
- Давньоруські і окремі імена скандинавського походження, що побутували в Давній Русі.
- Чоловічі імена, запозичені із західнослов’янських і південнослов’янських мов.
- Імена, які почали з’являтися після революції 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і батьки здобули право давати дітям імена, що виходили за межі канонічних.
- Чоловічі імена, запозичені із західноєвропейських мов.
- Індивідуальні імена-новотвори, які виникають у колі тієї чи іншої родини.
Права людини складають ядро конституційного права правових держав. Конкретне вираження і об’єм цих прав в позитивному праві різних держав, як і в різних міжнародно-правових договорах може відрізнятися. В міжнародному публічному праві найвідоміший документ, що їх закріплює це Загальна декларація прав людини ООН.
Загальна декларація прав людини
10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла і проголосила Загальну декларацію прав людини. Після здійснення цього історичного акту Асамблея закликала всі країни-учасниці опублікувати текст декларації та «всіляко сприяти його поширенню, показу, прочитанню, демонстрації, особливо в школах та інших освітніх установах, без відмінностей, основаних на політичному статусі країн чи територій».
Про здатність «бачити людину наскрізь» одні розповідають легенди, інші ставляться до цих розповідей з недовірою. Так чи інакше, кожен з нас судить про оточуючих не тільки за їхніми словами і вчинками, а й за їхньою зовнішністю, яка часто оцінюється неусвідомлено, інтуїтивно. Особливо це важливо тоді, коли жодних слів ще не сказано, жодних вчинків не зроблено.
Вважається, що думка про людину складається в перші 15-20 секунд спілкування. Від чого за настільки короткий час народжується симпатія чи неприязнь, прихильність чи недовіра? Чи завжди справедливі ці оцінки і як навчитися уникати помилок у розумінні іншої людини?
Спілкування включає вербальні і невербальні засоби спілкування. Невербальна мова менше контролюється свідомістю, тому вона більш правдива. Якщо інформація, яка надходить невербальним каналом, суперечить інформації, отриманій вербальним, то вірять невербальним засобам спілкування, оскільки вони керуються підсвідомістю.
Найбільш повноцінний захист від зубних захворювань – це грамотна профілактика. Тому знати про правильний догляд за зубами повинен кожен, хто хоче тішити співрозмовника чарівною посмішкою.
Відразу почнемо з порад. Чистіть зуби не до, а після сніданку. Навіть якщо з дитинства Ви привчені робити все навпаки – перевчіться. Адже якщо почистити зуби до сніданку, вони будуть чистими лише до прийому їжі. Потім на зубах знову з’явиться бактеріальний наліт. Якщо ж зуби почистити після ранкової трапези, вони залишаться чистими до самого обіду. І обов’язково чистіть зуби перед сном – тоді вони зберігатимуть чистоту і здоров’я практично цілодобово!
Користуйтеся зубними нитками, а також зубочистками і спеціальними йоржиками. Всі ці пристосування необхідні, щоб прибрати залишки їжі з зубів. Зубочистки і йоржики знадобляться Вам відразу після їжі, а зубними нитками бажано щовечора ретельно вичищати міжзубні проміжки (саме звідси найчастіше і починає свій шлях карієс).
Не особливо покладайтеся на жуйку. Вона очистить лише жувальні поверхні зубів, а от між зубами від неї мало користі. Мікроби там розвиватимуться і надалі. Тому гумка ніколи не замінить зубну щітку.
Не користуйтесь зубними щітками з натуральної щетини! У них є порожнина, в якій осідають хвороботворні мікроби. А от у штучних щітках такого «дупла» немає, тому вони вважаються більш гігієнічними. Курцям підійдуть більш жорсткі щітки, людям з чутливою зубною емаллю і захворюваннями ясен – м’які.
Більш досконалим буде догляд за зубами при регулярному застосуванні електрощітки – вона ретельніше знімає зубний наліт, проникаючи у важкодоступні місця. А ось з модними ультразвуковими щітками будьте обережніші. Вони ефективно чистять зуби, але для людей, що мають багато пломб та коронок, вони можуть виявитися надто потужними.
Взагалі догляд за зубами неможливий без догляду за всією порожниною рота, а останній складається з чищення зубів і язика, користування зубною ниткою та зубним еліксиром.
Середовище проживання людини та інших живих організмів дуже агресивне. Нас підстерігають всілякі віруси і бактерії, які очікують слушної нагоди, щоб на нас напасти. Тому завдання нашої імунної системи – захистити нас від їх нападу. Деякі рубежі оборони – чисто анатомічні: наприклад, шкіра та слизові оболонки утворюють фізичний бар’єр, який перешкоджає вторгненню. Якщо ці зовнішні кордони порушені, організм часто протиставляє агресії генералізовану запальну реакцію, при якій посилюється приплив крові до ураженої ділянки. Кров доставляє лейкоцити, які, проникнувши через стінку капілярів, захоплюють агресора. Саме такою реакцією пояснюється добре знайоме нам почервоніння навколо невеликого порізу.
Кінцевою метою імунної системи є знищення чужорідного агента, яким може виявитися хвороботворний мікроорганізм, чужорідне тіло, отруйна речовина або ж модифікована клітина самого організму. Цим досягається біологічна індивідуальність організму.
Ще в стародавньому Єгипті та Греції за хворими чумою доглядали люди, які вже перехворіли цією хворобою – досвід показував, що вони вже не схильні до зараження.
Люди інтуїтивно намагалися убезпечити себе від інфекційних хвороб. Кілька століть тому в Туреччині, на Близькому Сході, в Китаї для профілактики віспи втирали в шкіру і слизові оболонки носа гній з підсохлих віспяних гнійників. Люди сподівалися, що, перехворівши якимось інфекційним захворюванням в легкій формі, вони набудуть стійкості до дії збудників в майбутньому.
Так зароджувалася імунологія – наука, що вивчає реакції організму на порушення сталості його внутрішнього середовища.
Рекомендуємо
