Система імен, що побутує в українському народі, формувалася протягом багатьох століть. Основу її складають імена християнського календаря. Звичайно, були в людей імена і до прийняття християнства. Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя.
У складі сучасних чоловічих імен, як, звичайно, і жіночих, дослідники виділяють кілька шарів:
- Візантійські християнські чоловічі імена, або імена християнського календаря, запозичені разом із введенням християнства на Русі у X ст. Ці канонізовані (узаконені) церквою і зафіксовані у спеціальних книгах (святцях) імена давалися під час хрещення. Візантійські імена, крім давньогрецьких, охоплювали давньоримські і давньоєврейські, а також незначну частину імен тих народів, з якими греки візантійської епохи підтримували торговельні і культурні зв’язки.
- Давньоруські і окремі імена скандинавського походження, що побутували в Давній Русі.
- Чоловічі імена, запозичені із західнослов’янських і південнослов’янських мов.
- Імена, які почали з’являтися після революції 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і батьки здобули право давати дітям імена, що виходили за межі канонічних.
- Чоловічі імена, запозичені із західноєвропейських мов.
- Індивідуальні імена-новотвори, які виникають у колі тієї чи іншої родини.
Спільна для всієї України система імен має на окремих територіях свої особливості. В силу ряду історичних, політичних та географічних факторів деяка специфіка імен помітна на західноукраїнських землях. До складу чоловічих імен, які функціонують серед корінного українського населення, особливо на межі з іншими етнічними регіонами Закарпаття, увійшли запозичення –угорські, польські, румунські, німецькі та ін. На Буковині виділяється група імен, не властивих іншим територіям України. У середовищі українців зустрічаються молдавські імена.
Імена в залежності від ситуації мовлення можуть виступати у найрізноманітніших видозмінах. Поряд з офіційними повними документальними чоловічими іменами існують розмовно-побутові їх варіанти.
Найпопулярніші в Україні чоловічі імена
Дослідження, проведені на території України, дають уявлення про ті процеси, що відбуваються у найменуванні новонароджених нині. Є підстави констатувати повну відсутність соціальної диференціації особових імен в Україні (однаковим набором імен користуються в родинах робітників, селян та інтелігенції), інтенсивне зближення міського і сільського іменного репертуару. Очевидне прагнення батьків до збагачення, оновлення сучасного складу імен, що значно звузився у порівнянні з попередніми поколіннями. І в містах, і в селах чітко окреслюється група панівних імен, окремі з яких можуть у той чи інший рік відрізнятися частотою реєстрації, заступатися іншими, але сама група імен-улюбленців різко вирізняється на тлі імен обмеженого чи поодинокого вжитку. Лідерство по всій Україні тривалий час тримають чоловічі імена Андрій, Віктор, Віталій, Володимир, Дмитро, Євген, Ігор, Олег, Олександр, Сергій, Юрій. Останнім часом до чоловічих імен масового поширення долучилися Максим, Роман, Руслан. Не обійдені увагою батьків, хоч використовуються рідше, ніж вищезгадані, чоловічі імена Анатолій, Антін, Богдан, Вадим, Валерій, Василь, Владислав, В’ячеслав, Геннадій, Григорій, Костянтин, Леонід, Микола, Мирослав, Назар, Павло, Петро, Станіслав, Тарас, Ярослав.
Помітно, що основною тенденцією розширення сучасного іменного репертуару є активізація вживання імен традиційного вітчизняного фонду. Молоді батьки відновили у своїх правах призабуті чоловічі імена Арсен, Артем, Гліб, Данило, Денис, Єгор, Іван, Ілля, Інокентій, Кирило, Микита, Остап, Платон, Родіон, Тимофій.
Вживані в Україні чоловічі імена
Адам (давньоєврейське) – людина, чоловік. У давньоєврейській мові це слово мало також значення «глина», «земля», «червоний колір». За біблійною легендою, Бог зліпив першу людину Адама з червоної глини. Адамко, Адамонько, Адамочко, Адамик, Адамчик, Адамцьо, Адась, Адасько, Адасьо.
Адріан, Андріан, Андріян (латинське) – житель Адрії – держави венетів; той, хто походить із Адрії. Адріанко, Адріанонько, Адріаночко, Андріанко, Андріанонько, Андріянко, Андріянусьо, Аданчик.
Амвросій, Амбросій, Амбрось (грецьке) – належний безсмертним, божественний. Амврос, Амброс, Амрос, Амрось.
Анатолій, Анатоль (грецьке) – житель Анатолії (давня назва Малої Азії), розташованої на схід від Греції. Анатолько, Анатолик, Анатольчик, Анатольцьо, Натолько, Натолик, Натольчик, Натольцьо, Натольо, Толя, Толик, Тольчик, Толюсь, Толюсьо.
Андрій (грецьке) – мужній, хоробрий. Андрійко, Андрійчик, Андрусь, Андрійцьо, Андрунь, Андріяш, Андрух, Андрушко.
Антип (грецьке) – увесь, усякий. Антипко, Антипонько, Антипочко.
Антін, Антон (Антоній) (латинське, римське родове ім’я) – вступаю у бій. Антінко, Антонко, Антоньо, Антось, Антосько, Антоша, Тосик, Тосьо, Тоньчик.
Арсен, Арсеній (Арсень, Арсентій) (грецьке) – мужній. Арсенко, Арсенечко, Арсенчик, Арсенько, Арсеньо, Сенько, Сеня, Сень, Сеньо.
Артем, Артемій, Артемон (грецьке) – здоровий, неушкоджений. Артемко, Артемонько, Артемочко, Артемик, Артемчик, Артемцьо.
Артур (запозичене кельтське) – ведмідь. Артурко, Артуронько, Артурочко, Артурчик, Турик.
Богдан (слов’янське) – даний Богом. Богданко, Богданонько, Богданочко, Богданчик, Богданцьо, Богданьо, Богдась, Богдасик, Бодьо, Данко, Дан.
Борис (слов’янське, скорочене від Борислав) – малий. Бориско, Борисонько, Борисочко, Борисьо, Борисик, Боря, Борчик.
Вадим (слов’янське) – сперечатися, викликати незгоди. Вадимко, Вадимонько, Вадичко, Вадимчик, Вадко, Вадько, Вадик.
Валентин, Валентій, Валент (латинське) – сильний, здоровий, міцний. Валентинонько, Валентиночко, Валько, Валя, Валечко, Валик.
Василь (грецьке) – цар. Василько, Василенько, Василечко, Васько, Васильцьо, Вася, Васьо, Васюта.
Віктор, Вікторій, Вікторин (латинське) – переможець. Вікторко, Вікторонько, Вікторочко, Вікторчик, Вітя, Вітько, Вітька, Вітьок, Вітічка.
Віталій (латинське) – життєвий. Віталь, Віталько, Віталик, Вітальчик, Вітасик, Вітасьо, Вітько, Вітя, Таля, Талик, Тасик.
Володимир (слов’янське) – силою великий, володар світу. Володимирко, Володя, Володька, Володик, Володко, Влодко, Вова, Вовка, Вовчик, Вовочка, Вовуся, Ладимко, Ладко.
В’ячеслав (слов’янське) – складається зі слів «слава» і «більше». Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик, В’ячко.
Геннадій (грецьке) – благородний, шляхетний, родовитий. Гена, Генка, Геник, Геня, Геньо.
Григорій, Григір, Грицько (грецьке) – не сплю, пильную. Григорко, Гринь, Гринько, Гриньо, Гриня, Грицай, Грицик, Гриша, Гришко.
Давид (древньоєврейське) – коханий, улюблений. Давидко, Давидонько, Давидочко.
Данило (древньоєврейське) – мій суддя – Бог (буквально: Божий суд). Данилко, Данилонько, Данилочко, Даня, Данько, Данцьо, Данусик.
Денис (грецьке) – від грецького бога Діоніса – бога життєвих сил природи, вина і веселощів (буквально: присвячений Діонісові). Дениско, Денисонько, Денисочко, Дениска.
Дмитро, Димитріан (грецьке) – належний Деметрі – богині родючості та хліборобства. Дмитрик, Дмитронько, Дмитрочко, Дмитрусь, Дмитруньо, Діма, Митько, Митя.
Євген (Євгеній) (грецьке) – благородний, шляхетний. Євгенко, Євгенонько, Євгеночко, Євко, Євгенцьо, Женя, Геня, Югин.
Захар, Захарій, Захарко (древньоєврейське) – буквально: Божа пам’ять. Захаронько, Захарочок, Захарчик, Захарцьо.
Зіновій, Зінько (грецьке) – буквально: який живе, догоджаючи богові Зевсу. Зінь, Зеньо, Зеник.
Зорян (слов’янське) – від загального іменника зоря. Зорянко, Зорянчик, Зорик, Зорчик.
Іван (древньоєврейське) – буквально: божа благодать. Іванко, Іванонько, Іваночко, Івась, Івасик, Ваня.
Ігор (раннє запозичене зі скандинавського) – охороняти, захищати (буквально: охоронець, захисник скандинавського бога Інгве). Ігорок, Ігорчик, Ігорьок, Горик.
Йосип, Осип (Йосиф) (древньоєврейське) – Він (Бог) додасть. Йосипко, Юзько, Юзик, Юзьо, Йоня, Йося, Йосько, Йоська.
Кирило (грецьке) – пан, володар. Кирилко, Кирилочко, Кирилик, Кирилець, Кир, Кирко, Кирик, Кирусь.
Констянтин, Кость (латинське) – постійний, стійкий. Костя, Костенько, Костик, Костусь, Костьо, Котя, Котька.
Леонід (грецьке) – складається зі слів «лев» і «зовнішність» (буквально: подібний до Льва). Леонідонько, Леонідочко, Льоня, Льонько, Льоньо, Льонцьо, Льончик.
Любомир (слов’янське) – складається зі слів «любов» і «мирний». Любомирко, Любко, Любчик, Любцьо, Мирко.
Макар (грецьке) – щасливий, блаженний. Макарко, Макаронько, Макарочко, Макарик, Макарчик, Макарцьо.
Максим, Максиміліан (латинське) – найбільший. Максимко, Максимцьо, Максимунь, Макс.
Маркіян (латинське) – буквально: належний Маркові. Маркіянко, маркіянцьо, Маркіяньо, Марчик.
Марко (грецьке) – латинське особове ім.’я, можливо походить від латинського слова «молоток». Марочко, Маркусь, Марчик.
Мар’ян, Маріан (латинське) – море. Мар’янко, Мар’янчик, Мар’яньо.
Матвій (Матій, Матяш) (давньоєврейське) – Божа людина. Матвійко, Матвійчик, Матюха, Матюша, Мацько.
Микита (грецьке) – перемагаю. Микитко, Микитонько, Микиточко, Микитка.
Микола (Миколай, Никола) (грецьке) – переможець народів. Миколка, Миколочко, Миколя, Микольцьо, Миколайчик, николко, Николайко, Николайцьо, Колько, Коля.
Мирон (грецьке) – який плаче або той, хто пахне миром. Миронко, Миронцьо, Мирончик, Мирко, Мирось, Миросько.
Мирослав (слов’янське) – складається зі слів «мир» і «слава». Мирко, Миросько, Мирошко, Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик.
Михайло (давньоєврейське) – рівний Богові. Михайлик, Михайличок, Михалко, Михалик, Михаль, Михась, Михасик, Михасько, Михасьо, Михлик, Мись, Мишко, Миша, Мишуня.
Назар, Назарій (давньоєврейське) – присвятив себе Богові. Назарко, Назаронько, Назарочко, Назарчик, Назарцьо.
Олег (скандинавське) – святий, священний. Олежик, Олежка, Ольо, Олько, Ольчик, Олюсик, Лесь, Лесик.
Олександр (Олесь, Лесь) (грецьке) – мужній оборонець, захисник людей. Олесько, Олесик, Олелько, Лесько, Саня, Санько, Сашко, Саша, Сашуля, Шура, Шурко, Алик.
Олексій, Олекса (грецьке) – захисник. Олексійко, олексик, олешко, Льоня, Альоша, Алик.
Остап, Євстахій, Євстафій (Стахій, Стах) (грецьке) – міцний, здоровий, урівноважений. Остапко, остапик, Остапчик, Остапцьо, Стасько, Стасьо, Стасик, Сташко.
Павло (латинське) – малий. Павлусь, Павлусько, Павлулик, павлик, Павлій, Павлуша, Павлушка, Пава, Павка, Пашко, Паша.
Пилип (грецьке) – який любить коней. Пилипко, Пилипонько, Пилипчик, Пилипцьо, Пилипець.
Платон (грецьке) – широкоплечий, плечистий, огрядний. Платонко, Платонько, Платончик, Платоша.
Роман (латинське) – римський, римлянин. Романонько, Романьо, Ромчик, Рома, Ромась, Ромка, Ромочка, Ромусь, Ромусьо.
Ростислав (слов’янське) – від слів «рости» і «славити». Ростик, Ростя, Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик.
Руслан (тюркське) – лев. Русланчик.
Святослав (слов’янське) – від «святий» і «слава». Святко, Святусь, Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик.
Сергій (латинське) – служитель. Сергійко, Сергієчко, Серьога, Серьожа.
Станіслав, Стасій (Стась) (слов’янське) – від слів «стати» і «слава». Стасик, Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик.
Степан (Стефан, Стецько) (грецьке) – вінок. Степанко, Степанцьо, Степаник, Степанчик, Стефанко, Стефаночко, Стефко, Стець, Стьопа.
Тарас (грецьке) – бентежу, турбую (буквально: бунтівник). Тараско, Тарасик, Тарасичок, Тарасьо.
Тимофій (Тиміш, Тимко) (грецьке) – той, хто шанує Бога, богобоязливий. Тимонько, Тимцьо, Тимось, Тимоха, Тіма.
Федір (грецьке) – божий дар. Федірко, Федорко, Федь, Федя, Федьо, Дорко.
Юрій, Юрко (грецьке) – те саме, що й Георгій («хлібороб» і «земля»). Юр, Юра, Юрчик, Юрась, Юраш, Юрасик, Юрцьо, Жора.
Ярослав (слов’янське) – від слів «ярий» і «слава». Ярко, Ярик, Ярчик, Ярусь, Ясик, Слава, Славко, Славцьо, Славик, Славчик.
За матеріалами: Скрипник Л. Г. Власні імена Людей. - Київ, «Наукова думка», 2005.
Читайте також:
