Працевлаштування інвалідів

Інвалідами є близько 15% дорослого населення планети, тобто 20% всіх жителів Землі працездатного віку. Працевлаштування інвалідів вже віками є надскладною проблемою. Згідно зі статистикою, тільки кожному четвертому інваліду вдається влаштуватися на високооплачувану роботу.

Причини непрацездатності (як фізичної, так і психічної) численні і різні за ступенем тяжкості. Як правило, інвалідами стають люди похилого віку, проте трапляється, що розвиток певних захворювань у підлітків і людей зрілого віку приводить до обмеження працездатності до досягнення людиною пенсійного віку.

Законодавство

У більшості країн світу дискримінація на підґрунті інвалідності заборонена законодавчо, а права інвалідів та здорових людей максимально зрівняні. Законодавчі норми про працевлаштування інвалідів різних країн мають свої особливості, проте останнім часом основоположні принципи трудового законодавства базуються на загальних постулатах. У Великобританії 2 грудня 1995 року був прийнятий Закон «Про заходи з припинення дискримінації інвалідів» (зі змінами від 2005 року), який захищає людей з обмеженими можливостями від несправедливостей на роботі. Це положення включає широкий спектр аспектів трудового життя: працевлаштування інвалідів, просування по службі, нарахування допомоги, дисциплінарні стягнення, скорочення, утиски і гоніння.

Слід зазначити, що в Законі «Про заходи з припинення дискримінації інвалідів» оговорені деякі винятки. До внесення поправок його дія не поширювалася на компанії, штат яких не перевищував 15 співробітників, а також на моряків, льотчиків, пожежників, поліцейських, працівників тюремної охорони, офіцерів та інших службовців збройних сил. У 2005 році дві останні категорії були виключені.

Інвалідність

В першу чергу слід дати визначення поняттю «інвалідність». Під захист Закону «Про заходи з припинення дискримінації інвалідів» підпадають особи, які в результаті травми або певного захворювання не здатні вести нормальний спосіб життя. Причиною інвалідності можуть стати фізичні ушкодження, в результаті яких людина не здатна користуватися предметами побуту; нетримання; порушення мови, слуху, зору, пам'яті; нездатність до концентрації та навчання, а також психічні захворювання. Втрату працездатності називають тривалою, якщо це обумовлено порушенням, що триває більше року.

Причини інвалідності класифікують наступним чином:

  • стани, які практично не впливають на повсякденну активність, але можуть мати важкі наслідки в майбутньому (артрит, онкологічні захворювання або розсіяний склероз);
  • стани, які можуть призвести до тяжких наслідків у випадку відмови потерпілого від лікування (важка депресія або, наприклад, відмова від протезування кінцівок);
  • стани, тяжкість яких змінюється з часом, іноді протягом одного дня (міалгічний енцефаліт);
  • стани, викликані серйозними фізичними дефектами.

Працевлаштування інвалідів і дискримінація

Термін «дискримінація інвалідів» багатогранний. Найчастіше він доречний у випадку, якщо роботодавець надає явну перевагу здоровим працівникам перед інвалідами, які претендують на відкриту вакансію. Так, наприклад, звільнення працівника, який внаслідок погіршення слуху не в змозі відповідати на телефонні дзвінки, може розглядатися як дискримінація, якщо роботодавець не зможе переконливо виправдати свої дії. Роботодавець може стверджувати, що прийом телефонних дзвінків – один із посадових обов'язків цього співробітника. У цьому випадку керівнику необхідно вжити «розумну корекцію» для вирішення виниклої проблеми, наприклад, встановити міні-комутатор або змінити обов'язки працівника.

Сенс «розумної корекції» полягає в усуненні перешкод, що ставлять працівника з обмеженими можливостями у невигідне становище. Така корекція може включати оснащення службових приміщень пандусами, що полегшують переміщення на інвалідному візку, надання інваліду посади, яка передбачає гнучкий графік, закупівлю спеціалізованого обладнання, оплату курсів перекваліфікації, резервування місця для паркування машин працівників з обмеженою рухливістю.

Слід врахувати безліч таких факторів, як ефективність, доцільність, витрати, можливості роботодавця і шанси на залучення зовнішніх ресурсів. «Розумна корекція» передбачає безліч змін, тому вважається, що чим більша організація-роботодавець, тим ширші її можливості. У випадку виникнення спорів, питання про необхідну кількість подібних зручностей для інвалідів вирішується судовими органами.

Законодавча підтримка прав інвалідів дуже важлива, але, на жаль, це зовсім не означає, що закони діють і їх неухильно дотримуються. Втілення в життя законодавчих ініціатив породжує нові проблеми. Наприклад, в період розгляду Закону «Про заходи з припинення дискримінації інвалідів» було невідомо, який орган влади забезпечить його реалізацію.

З квітня 2000 року нагляд за реалізацією положень цього закону здійснює Комісія з прав інвалідів, яка розглядає прецеденти не тільки при працевлаштуванні інвалідів, а й взагалі будь-які прояви дискримінації по відношенню до людей з обмеженими можливостями.

 

Читайте також: