Встановлено, що успішного лікування анафілактичного шоку не можна досягти без інтенсифікації обміну сфінгозин-фосфату.

Алергічних захворювань існує багато, зокрема, це бронхіальна астма, набряк Квінке, полінози, анафілаксія, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит та інші. Незважаючи на таке різноманіття, всі вони протікають в три стадії. Перша з них (імунологічна), починається з первинного контакту організму з алергеном (антигеном) і характеризується утворенням антитіл проти даної речовини. Антитіла - особливі білки, які продукуються імунними клітинами (лімфоцитами і плазмоцитами), потрапляють у кров і фіксуються на поверхні деяких клітин (базофілів, мастоцитів та ін.) Перша стадія зазвичай триває 2-3 тижні, після чого організм стає сенсибілізованим, тобто чутливим до даного алергену. При повторному його попаданні в організм починається наступна стадія алергії (патохімічна): антитіла взаємодіють з алергеном, утворюється комплекс алерген-антитіло, який провокує виділення з базофілів, мастоцитів і ряду інших клітин величезної кількості біологічно активних речовин (гістаміну, брадикініну, простагландинів, лейкотрієнів та багатьох інших), названих медіаторами алергії. З цього моменту починається третя стадія алергії (патофізіологічна): вищевказані речовини обумовлюють появу характерних симптомів алергії (порушення діяльності дихальної та серцево-судинної систем, поява висипань на шкірі, розвиток набряків і т.д.).

Дослідження, проведене в Чиказькому університеті, показало, що самотність - суттєвий фактор ризику підвищення кров'яного тиску. Крім того, воно підвищує ймовірність смертельного результату при інсультах і серцевих нападах.

Автори дослідження стверджують, що самотні люди в середньому мають тиск на 30 мм рт. ст. вищий, ніж їхні ровесники, які живуть у сім'ях. Різниця в кров'яному тиску самотніх і «неодиноких» людей виявилася мінімальною у п'ятдесятилітніх, і максимальною - у 68-річних, найстаріших з обстежених. Всього в дослідженні було залучено 229 чоловік. У випадково набраній групі були як білі, так і темношкірі і латиноамериканці. Учасникам експерименту ставили різні питання, які дозволяли виявити, чи відчувають вони себе самотніми чи ні. Для оцінки насиченості їх соціальних зв'язків запитання ставилися за кількома основними темами, наприклад, «Я можу знайти собі компанію для спілкування завжди коли мені цього захочеться».

Враховувалися також дані про вагу випробовуваних, схильність до алкоголю, куріння, використовуваних медикаментах проти підвищеного тиску, а також демографічні характеристики.

Запропоновано нову методику виявлення синдрому хронічної втоми у дітей та підлітків.

Будь-якій здоровій людині добре знайоме відчуття втоми і стан стомлюваності. Особливо часто вони спостерігаються у людей після інтенсивних фізичних вправ, занять спортом, сильних розумових навантажень (зокрема, при підготовці до іспитів), після алкогольної або іншої інтоксикації. Однак, як правило, після відносно нетривалого відпочинку втома покидає людину, а працездатність повністю відновлюється.

Встановлено, що ключовим моментом у перетворенні нормальної тканини легенів на ракову є специфічний вплив утвореного при горінні тютюну нітрозамінкетону на клітинний фермент ДНК-метилтрансферази-1, що обумовлює різку зміна функції генетичного апарату і трансформацію здорової тканини в злоякісну пухлину.

Рак легенів - один з найбільш поширених видів злоякісних новоутворень, що призводять до смерті людей у багатьох країнах світу. Це захворювання вважається вкрай небезпечним, оскільки його виникнення та початкові стадії формування практично завжди залишаються прихованими від пацієнта та медпрацівників через бідність симптоматики. На жаль, коли з'являється кашель, кровохаркання, задишка та інші симптоми, момент початку ефективного лікування виявляється безнадійно пропущеним через розростання пухлини, виникнення численних метастазів і ураження пухлиною навколишніх тканин.

Встановлено, що шляхом специфічного впливу на ділянку PTEN в 10-й хромосомі можна різко прискорити процес старіння ракових клітин, після чого пухлина може припинити своє існування.

Арсенал сучасних комплексів лікування пухлинних захворювань щорічно поповнюється новими методами, розширюючи список традиційних способів, таких як: радикальне хірургічне видалення новоутворення, променева терапія, вплив лазером, кріотерапія, лікування хіміопрепаратами і протипухлинними антибіотиками і т.д. Однак жоден з них не дає гарантії повного одужання, а це означає, що до цих пір не розроблено єдиного дійсно ефективного способу лікування онкологічних захворювань. Незважаючи на те, що вчені постійно пропонують нові способи впливу на пухлинні клітини, переважна більшість з них спрямовані на знищення новоутворення або різке гальмування обміну речовин у ньому. Добре відомо також, що практично всі методи терапії пухлин мають численні побічні, іноді із вкрай шкідливі для організму ефектами.