Ангіна, або гострий тонзиліт – запалення мигдалин. Це захворювання може бути досить легким і пройти без наслідків. Однак зустрічаються і важкі ангіни, що викликають грізні загрозливі ускладнення.
Піднебінні мигдалини розташовані на межі порожнини рота і глотки між двома складками слизової оболонки. Вони складаються з лімфоїдної тканини, тобто – це імунні органи. Піднебінні мигдалини першими вступають у контакт з численними зовнішніми факторами: харчовими, мікробними, токсичними, алергенами і т. п. І вони влаштовані так, щоб здійснився повноцінний контакт між усім тим, що потрапляє в рот, і лімфоїдною тканиною.
Якщо всі органи людського тіла природа ретельно оберігає, вкриваючи від зовнішнього середовища плівками, мембранами та іншими захисними пристосуваннями, то піднебінна мигдалина «спеціально» відкрита для впливів зовнішнього середовища. Завдяки своїй будові відбувається постійний контакт між зовнішнім середовищем і імунними клітинами – лімфоцитами. Імунна система людини вчасно реагує на подразнення, заздалегідь наповнюючи організм необхідними захисними факторами – антитілами. Таким чином, мигдалини служать своєрідними датчиками. Проте будь-яке подразнення буває надмірним, і тоді будова піднебінних мигдалин обертається проти них – виникає їх запалення.
Гострий тонзиліт виникає в результаті своєрідного підсумовування двох факторів. З одного боку, у зовнішньому середовищі є особливо патогенні мікроорганізми, що вибірково вражають організм, особливо його імунні органи. Проникнення цих мікробів і їх контакт з мигдалинами у нещеплених осіб з великою ймовірністю призводить до їх запалення (наприклад, дифтерійна паличка).
З іншого боку, у виникненні ангіни велику роль відіграють неспецифічні чинники, що знижують «захист» організму. Ось найпростіший «рецепт» для отримання ангіни: після теплої ванни вийти на мороз, глибоко подихати холодним повітрям і випити кухоль крижаної води. Ангіна забезпечена. Чому? А тому, що в криптах мигдаликів постійно живуть різні мікроби, але в нормі вони знаходяться в рівновазі, ніби в стані «мирного співіснування» з людською тканиною. Особливі клітини – лімфоцити, далі крипти їх не пускають. А раптовий холод викликає спазм судин мигдаликів, їх кровопостачання і живлення раптово різко погіршуються, що відразу «розриває дипломатичні відносини» з мікробним населенням. Виникає перевага убік мікроорганізмів – гостре запалення.
Дуже часто ангіна виникає при спільній дії специфічних (мікроби) і неспецифічних (холод, алергія, інші важкі захворювання) факторів. Ось, наприклад, при скарлатині ангіна є важливим місцевим компонентом захворювання, збудником якого (у дітей) служить β-гемолітичний стрептокок. Але одного влучення мікроба тут недостатньо. У дорослих інфікування цим мікроорганізмом взагалі до скарлатини ніколи не приводить. Необхідний алергічний компонент, тобто своєрідна реакція організму на стрептокок.
Інший приклад. Існує важке захворювання – гострий лейкоз, що зустрічається переважно в дитячому та юнацькому віці. Сутність його полягає в ураженні кісткового мозку, який виробляє замість нормальних клітин крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) злоякісні клітини. При гострому лейкозі нормальні клітини крові практично зовсім не утворюються, а злоякісні не здатні виконувати свої функції. Різко знижується імунітет. І нерідко першою ознакою цього страшного захворювання є саме ангіна, особлива, дуже важка (нормальних лімфоцитів в мигдалині немає), затяжна і протікає з повним омертвінням мигдалини, викликаному безперешкодним поширенням інфекції. Вона так і називається: некротична, або гангренозна, ангіна.
Таким чином, ангіна може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом іншого, більш важкого, захворювання. У повсякденній клінічній практиці розрізняють такі види ангін:
- чисто «холодові» (неспецифічні) ангіни після переохолодження, купання в холодній воді, впливу сильного холодного вітру, вживання морозива взимку і т. п.;
- «застудні» ангіни – все починається з вірусної інфекції (нежить, кашель, болять очі), яка ніби «протравлює» мигдалини, послаблює їх – і розвивається вторинний бактеріальний тонзиліт; зазвичай така ангіна з'являється не відразу, а на 3–5-й день після початку застуди, грипу, ГРВІ;
- стрептококова інфекція може, залежно від віку і чутливості організму, викликати як гострий (ангіну), так і хронічний тонзиліт, а у дітей – і скарлатину; при останній ангіна є тільки одним із симптомів захворювання;
- при дифтерії ураження мигдалин дуже часто поєднується з іншими проявами захворювання (круп, міокардит і т. п.) і тому дифтерійна ангіна також є тільки одним з симптомів дифтерії;
- рідкісні специфічні інфекції (інфекційний мононуклеоз, деякі грибкові інфекції) також виявляються ангіною;
- нарешті, не слід забувати про вторинні важкі ангіни, які можуть розвиватися при лейкозі та інших серйозних захворюваннях.
Ось тому до ангіни – ставлення особливе. Хворий на ангіну повинен звернутися до хорошого лікаря, бути під наглядом і обов'язково 2 рази (на початку хвороби і через 10 днів) здати аналізи крові та сечі.
Ознаками неускладненої ангіни є біль у горлі, що підсилюється при ковтанні, лихоманка (37,5... 39,5 °С), збільшення підщелепних і привушних лімфатичних вузлів, що може супроводжуватися болями у вусі на стороні ангіни. Для ангіни характерні головний біль, розбитість, пітливість, поганий сон, поганий запах з рота, у маленьких дітей – неспокій, нічні жахіття, відмова від їжі, спрага.
Лікування звичайної ангіни обов'язково включає антибіотики, прийняті через рот або введені внутрішньом'язово. Крім антибіотиків, важливі місцеві процедури:
- полоскання горла розчином йодинолу, ліловим розчином перманганату калію (марганцівки), 10% теплим розчином димексиду, міцним (1 столова ложка на 250 мл окропу) відваром календули або шавлії;
- пряме ультрафіолетове опромінення мигдаликів;
- зігріваючі компреси на шию – напівспиртові, з маззю Вишневського, а краще – з розпареною в окропі травою материнки, загорнутої у вигляді коржа в марлю;
- змащування мигдалин розчином 3% йодиду калію.
При ангіні необхідний постільний режим у перші дні захворювання, особлива дієта (напіврідка тепла їжа без дрібних сухих крихт), треба багато пити напоїв з малиною і журавлиною (морси).
Ранні ускладнення
Раннім ускладненням ангіни є паратонзилярний абсцес – гнійник поруч з мигдалиною. Набряклість тканин навколо гнійника може привести до задухи! Ускладнення частіше розвивається при поганому лікуванні чи його повній відсутності.
Перша ознака – хворому важко розкрити рот. Болі стають різкими; ковтати неможливо, слина тече з рота назовні. Рот злегка напіввідкритий, з нього – поганий запах.
Лікування – лише хірургічне, причому термінове (розріз).
Пізні ускладнення
Через 3–4 тижні після перенесеної ангіни, особливо у дітей і юнаків, можуть розвинутися пізні алергічні ускладнення – ревматизм, ревматоїдний поліартрит, нефрит, вовчак. В основі їх розвитку лежать процеси так званої аутоагресії, при яких організм починає за допомогою імунної системи руйнувати власні органи і тканини. Для профілактики цих рідкісних, але серйозних ускладнень, призначають протизапальні і протиалергічні засоби.
Нерідко перенесена ангіна, особливо гнійна, призводить до неповноцінності мигдалин – хронічного тонзиліту, при якому мигдалини перестають бути «датчиком», а стають осередком інфекції. У таких хворих часті головні болі, вони невротичні, бліді. Мигдалини являють собою губку, просочену гноєм; часто виникають загострення тонзиліту, що протікають за типом неважких, але затяжних, ангін. Деякі хворі (особливо діти та юнаки) буквально «не вилазять» з ангін: то у них виявляються ознаки гострого, то – хронічного тонзиліту, а нормальними мигдалини вже не бувають ніколи.
Читайте також:
