Розлади статевої функції і сечовипускання, найчастіше пов'язані з аденомою передміхурової залози – важкою хворобою чоловіків, яка не тільки затьмарює життя, а й часто загрожує йому.
Винна у всьому – невелика за розміром, але важлива в житті чоловіка передміхурова залоза (простата), що відіграє істотну роль у формуванні статевої функції і має пряме відношення до функції сечовипускання. Вона приймає участь у формуванні гормонального фону, що забезпечує статевий потяг і повноцінні ерекції, виробляє одну із складових частин сперми. Не дивно, що навіть у молодих чоловіків запальні і застійні захворювання простати часто супроводжуються порушеннями статевого потягу і ерекції. Порушення ж сечовипускання відбувається через характерне розташування залози. Вона охоплює задню уретру і щільно прилягає до шийки сечового міхура, ніби підпираючи його знизу. Тому її збільшення неминуче призводить до стиснення і зміни конфігурації уретри і шийки сечового міхура та постійного їх подразнення. Це і формує основні прояви аденоми передміхурової залози – утруднене і прискорене сечовипускання.
Перебіг аденоми передміхурової залози
Вважається, що аденоматозні розростання (або гіперплазію) в простаті можна виявити вже на 4–5-му десятку життя, а на 7–8-му десятку вони є майже у всіх чоловіків. Однак хворобливі прояви спостерігаються лише у половини, а потребують хірургічного лікування – у 10–15 відсотків.
У перебігу хвороби чітко проглядається стадійність. Зазвичай виділяють три стадії.
Перша стадія
Її можна охарактеризувати, як стадію подразнення. З'являються перші ознаки неприємних відчуттів при сечовипусканні. Виникає ніктурія – необхідність нічного сечовипускання, чого раніше не було. При цьому воно зазвичай утруднене – хворий не може відразу почати сечовипускання, змушений чекати. Така ж картина спостерігається і вранці, при першому сечовипусканні. З'являється деяка млявість струменя сечі, її розбризкування, вона стає менш керованою, мало підпорядковується натужуванню. Всі ці явища посилюються після прийому алкоголю, охолодження, при запорах, перевантаженні рідинами. У цій стадії сечовий міхур за рахунок посиленої роботи м'язів ще справляється з випорожненням, залишкової сечі немає.
Друга стадія
Характеризується наростаючими порушеннями функції сечового міхура. Струмінь сечі ще більше стоншується і послаблюється, зменшується її параболічна спрямованість, вона все більше набуває стрімкого некерованого вигляду. Сечовипускання, особливо вночі та вранці, виконується в кілька етапів. Виникає відчуття неповного випорожнення міхура, з'являється залишкова сеча до 100–150 мл, починає розвиватися хронічна, поки ще неповна затримка сечі. Посилюється ніктурія до 3–4 разів за ніч і більше, частішає денне сечовипускання, імперативність позивів може досягти ступеня неутримання сечі. У цій стадії вже можуть долучитися вторинні симптоми, пов'язані з впливом на нирки (спрага, сухість у роті). Можна вже виявити порушення функції нирок аж до ознак ниркової недостатності.
Третя стадія
Наростає декомпенсація сечового міхура. Струмінь сечі прямовисний, часто сечовипускання відбувається краплями. Кількість залишкової сечі досягає 400–500 мл, може розвинутися повна хронічна затримка сечі. Міхур розтягнутий до межі, майже не скорочується, сеча витікає з нього по краплях без позиву, як з переповненої посудини (так зване «парадоксальне нетримання сечі»). Поглиблюються вторинні симптоми, пов'язані з подальшим погіршенням функції нирок – сухість у роті, спрага. У цій стадії досить часто долучаються симптоми запалення сечового міхура і нирок (каламутна сеча, кров у сечі, різкі болі при сечовипусканні, лихоманка, озноби) та каменів сечового міхура (болі в кінці сечовипускання, «заклинювання» сечі).
Тривалість окремих стадій різна – від декількох місяців до декількох років – і залежить від багатьох факторів: режиму і характеру харчування, загального і рухового режиму і т.д.
Головна небезпека для здоров'я і життя виникає не від самої аденоми передміхурової залози (гіперплазії), а від тих грізних ускладнень, які виникають в сечових шляхах.
Лікування аденоми
При побудові схеми лікування треба виходити з того, що радикальних методів консервативного лікування аденоми передміхурової залози немає. Немає переконливих даних про те, що якісь із запропонованих засобів здатні зменшити розмір аденоми або хоча б зупинити її зростання. Більш обґрунтована думка, що більшість засобів чинить неспецифічну дію, зменшуючи набряк залози, покращуючи функцію сечового міхура.
Проте треба виходити з того, що тільки 10–15 відсотків усіх хворих, у яких є ознаки аденоми передміхурової залози, оперуються.
Читайте також:
