Сечові шляхи – це складна і ефективна очисна система, що виводить з організму відходи і продукти розпаду. Вона складається з 6 органів: двох нирок, двох сечоводів, сечового міхура і уретри.
Галузь медицини, що вивчає захворювання нирок, називається нефрологією. Обидві нирки розташовані в задній частині черевної порожнини по обидві сторони хребта приблизно на рівні нижніх ребер і є кров'яними фільтрами, дуже складними, які працюють автономно. Нирки витягують з крові потенційно шкідливі речовини, такі як сечовина, а також надлишкову воду і солі, перетворюючи в рідкі відходи, що виводяться з організму у вигляді сечі.
Сечовипускання
Сеча стікає трубчастими органами, що звуться сечоводами і які ведуть від кожної з нирок вниз до сечового міхура – тонкого «мішечка» в нижній очеревині, який здатен розтягуватися. У міру наповнення сечового міхура розташовані в його стінках сенсори повідомляють людині, що пора випорожнитися.
М'язи навколо сечовивідного каналу сечового міхура – уретри – розслаблюються, а інші м'язи в стінці сечового міхура витискають сечу через уретру назовні.
Порушення фільтрації
Функцію фільтрації в нирці виконують близько мільйона мікроскопічних систем канальців і капсул, що звуться нефронами. У основі кожного нефрону знаходиться клубочок найтонших трубочок, які фільтрують кров. Як і нерви, нефрони при пошкодженні рідко відновлюються, проте їхньої кількості більш ніж достатньо: близько третини з них практично не задіяні. Проте іноді стаються збої – виникають захворювання нирок. При інфікуванні нирок нефрони не справляються з функцією фільтрації і починають пропускати білки і червоні кров'яні тільця, в результаті чого спостерігається помутніння ї почервоніння сечі.
Захворювання нирок: гостре запалення
Захворювання нирок, що зветься гострим пієлонефритом, розвивається за кілька днів. При ньому може виникнути біль в ділянці нирок, піднятися температура, хворий відчуватиме озноб, тремтіння. Він може також відчувати часті позиви до сечовипускання, яке стає все більш болючим.
Збудники інфекції можуть проникати в сечові органи через кров або лімфатичну систему, а також з поверхні шкіри або через вихідний отвір уретри. Із сечею інфекція поширюється по уретрі до сечового міхура, потім вгору по сечоводу до нирки. Проблема може ускладнюватися в силу розладів сечовипускання, таких як камені в нирках або сечовому міхурі, збільшена простата (у чоловіків). Основне лікування гострого пієлонефриту – курс антибіотиків, постільний режим, пиття великих об’ємів рідини.
Хронічне захворювання нирок
Деякі люди страждають повторними нападами пієлонефриту. Спочатку ці напади ледь помітні, але поступово нефрони руйнуються. Вони часто приводить до хронічного латентного пієлонефриту, який може викликатися декількома причинами. Ниркові камені закупорюють і уповільнюють течію сечі. Можливі й порушення роботи клапанів, що пропускають сечу з сечоводів в сечовий міхур. Зазвичай при виштовхуванні сечі з сечового міхура ці клапани закриваються, перекриваючи потік сечі у зворотному напрямку – через сечовід в нирки. При аномалії форми клапанів або порушенні їх функціонування сеча може інфікувати нирку.
Лікування включає антибіотики, хірургічне втручання для корекції функціонування клапана або видалення каменів з сечових шляхів.
Нефрит
Інше захворювання нирок – гломерулонефрит, що є результатом пошкодження гломерул – мікроскопічних клубочків, в які зібрані капіляри (найдрібніші кровоносні судини), що утворюють початкову фільтруючу частину кожного нефрону. Існує кілька причин цього захворювання. Одна з них – порушення обміну речовин в організмі, при якому аномальні білки крові закупорюють гломерули.
Симптоми: каламутна або червонувата сеча, нудота, сонливість, болі в ділянці нирок. Часто надлишкова рідина скупчується в таких частинах тіла, як щиколотки, викликаючи набряклість. У важких випадках це захворювання приводить до ниркової недостатності.
Крім очевидних симптомів гломерулонефрит приводить до змін хімічного складу сечі, що притаманне ряду розладам нирок і сечового міхура. Сучасні лабораторні аналізи сечі дають лікарям хімічний «профіль» пацієнта, що допомагає визначити суть проблеми.
Основні методики лікування гломерулонефриту включають різні типи ліків – стероїди і цитотоксини, а також сечогінні засоби для стимулювання виведення надлишкової рідини.
Камені в сечових шляхах
У нирці може утворитися крихітна піщинка твердої речовини, до якої з часом приєднуються інші частинки. Поступово вони утворюють твердий нирковий камінь.
Основними мінералами в цьому камені є кальцій, оксалат кальцію і фосфор. Вважають, що виникнення каменів у нирках пов'язане з надлишком кальцію в крові та сечі. На ріст каменів впливають і такі фактори, як інфекція.
Кольки
У деяких людей нирковий камінь росте дуже повільно і ледь дає про себе знати, але лише доти, поки його не виносить до сечоводу, що веде до сечового міхура, або поки його осколок не здійснить той же шлях.
Результатом буде надзвичайно болюча ниркова колька, що супроводжує рух каменю уздовж сечоводу в нижній частині організму. Гострий біль накочується хвилями в міру того, як м'язи сечоводу намагаються проштовхнути камінь, і часто супроводжується запамороченням і нудотою. У результаті ниркової кольки в сечі може з'явитися кров.
Коли камінь досягає сечового міхура, він може вийти, не заподіюючи особливого дискомфорту. В іншому випадку у міру росту він може ускладнювати вивід сечі, що збільшує ризик такого захворювань нирок, як пієлонефрит.
Ниркові камені можуть бути видалені хірургічно. Хірургічна операція з видалення каменя з нирки або сечового міхура називається літотомією. Інший метод усунення каменів, особливо з нижньої частини уретри – цистоскопія. Цистоскоп – це довгий, гнучкий, схожий на телескоп прилад, який під анестезією вводиться в уретру і далі в сечовий міхур. Він використовується для спостереження за внутрішньою частиною уретри, сечового міхура і нижньою частиною сечоводу. Кінець цистоскопу може бути оснащений крихітними щипчиками для того, щоб захопити камінь і витягнути його або подрібнити.
Ще один спосіб боротьби з каменями – дроблення їх за допомогою ультразвуку високої частоти. Камені перетворюються в дрібний порошок, який вимивається з потоком сечі. У деяких випадках запобігти формуванню нових каменів вдається медикаментозно.
Іноді камені спускаються в сечовий міхур з нирки, іноді утворюються в самому міхурі. Зазвичай це відбувається, коли вільному витоку сечі перешкоджає, наприклад, збільшена простата (у чоловіків). Тому камені в сечовому міхурі найчастіше зустрічаються у літніх чоловіків. Нерідко їх необхідно видаляти хірургічно.
Ниркова недостатність
Ниркова недостатність буває хронічною, і тоді напади повторюються через кілька днів або навіть годин. Вона може викликатися інфекцією, реакцією на певні ліки, раптовою закупоркою сечової системи або серйозним захворюванням, наприклад інфарктом.
Нормальне функціонування нирок порушується, що викликає накопичення продуктів розпаду в крові. Сечовипускання незначне, хворий відчуває сонливість, запаморочення, блювоту і навіть непритомніє.
Діаліз нирки
Існують різні методи лікування ниркової недостатності, включаючи хірургічні, лікарські та спеціальні дієти. У запасі ще залишається діалізатор, тобто апарат «штучна нирка», який очищає і фільтрує кров. Процедура ця безболісна, але займає кілька годин і передбачає регулярність застосування.
В ході лікування, що зветься гемодіалізом, кровоносна система пацієнта через систему особливих трубочок під'єднується до апарату діалізу. Альтернативно трубки вводяться через черевну порожнину в ході лікування, щ зветься перитонеальним діалізом.
У деяких випадках ниркова недостатність носить хронічний характер. Симптоми включають набряклість, стомлюваність, слабкість, запаморочення, задишку, болі в черевній порожнині. Основним лікуванням є медикаментозне. Також призначають дієти, діаліз або трансплантацію нирки.
Пересадка нирки
Донорська нирка може зберігатися до 24 годин і більше в спеціальному кисневмісному сольовому розчині при температурі близько 10 °С. В цілому чим довше нирка зберігалася, тим гірше вона буде функціонувати після операції. Найкращі результати досягаються при пересадці нирки безпосередньо після забору органу у донора.
Більше 90% реципієнтів донорської нирки відновлюють працездатність протягом 3 місяців після пересадки, і завдяки розробці імунодепресантів, таких як циклоспорин А, а також ретельному підбору типів крові і тканин відторгнення трансплантатів зустрічається все рідше.
Читайте також:
