Позаматкова вагітність

Позаматкова вагітність (або ектопічна вагітність) – це випадок, коли запліднена яйцеклітина імплантується не в матку, а в іншому органі. Найчастіше це відбувається в різних відділах маткової труби (трубна вагітність), значно рідше – в яєчнику, шийці матки, в порожнині живота.

Позаматкова вагітність досить поширена проблема, середня частота в популяції дорівнює 1–2%; при використанні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) цей показник зростає до 2–5%.

У 1970 році Центр з контролю і профілактики захворювань (CDC) в США почав збирати статистику щодо позаматкової вагітності. Відповідно до першого з його звітів їх кількість склала 17,800, а до 1992 року показник зріс до 108,800. У той же час рівень смертності внаслідок позаматкової вагітності знизився з 35,5 на 10,000 випадків у 1970 році до 2,6 на 10,000 у 1992 році.

Чому зросла поширеність позаматкової вагітності?

Тому що існують справжні і несправжні причини. Важлива роль належить збільшенню доступності УЗД, що забезпечує ранню діагностику. Також експерти пов'язують це явище зі зростанням поширеності запальних захворювань жіночих статевих органів і збільшенням частоти використання ДРТ.

Позаматкова вагітність – небезпечний стан

Хоча світові тенденції говорять нам про зниження загальної материнської смертності в цілому, в 6% випадків саме розрив позаматкової вагітності призводить до летального результату. Так у Великобританії ця патологія залишається провідною причиною смертей в першому триместрі, що мають відношення до вагітності (0,35/1000 позаматкових вагітностей).

Також перенесена позаматкова вагітність впливає на подальшу репродуктивну функцію. Вірогідність повторної трубної вагітності після успішної консервативної (зі збереженням маткової труби) операції все ще залишається високою.

Причини позаматкової вагітності

Зараз вважається, що патологічним (ненормальним) процесом, що лежить в основі розвитку позаматкової вагітності, є порушення прохідності маткових труб:

  • механічне (рубцювання), а частіше і функціональне;
  • порушення перистальтики (спрямованого руху м'язів стінок труби);
  • порушення руху війок, що вистилають внутрішню поверхню маткових труб;
  • порушення співвідношення речовин (цитокінів), що регулюють імплантацію заплідненої яйцеклітини.

Всі вищеперераховані фактори фіксуються при ендометріозі.

Сильним фактором ризику для розвитку трубної вагітності є перенесене оперативне втручання на маткових трубах (трубні анастомози, розділення спайок).

Такий метод контрацепції, як добровільна хірургічна стерилізація – перев'язка або електрокоагуляція маткових труб з часом часто супроводжується мимовільним відновленням їх прохідності. Невдалі стерилізації становлять близько 18,5 на 1000, серед них близько однієї третини призводять саме до позаматкової вагітності. До слова про хірургічну стерилізацію, враховуючи встановлений науковими дослідженнями факт зв'язку раку яєчників з матковими трубами, їх видалення є набагато кращим методом перманентної контрацепції, оскільки не тільки виключає відновлення прохідності, а й знижує ризик розвитку раку яєчників.

Важливим фактором ризику є використання негормональної внутрішньоматкової спіралі – близько половини вагітностей, зачатих незважаючи на використання спіралі, є позаматковими.

Факторами середнього ризику є куріння, вік і висхідні інфекції (запальні захворювання органів малого тазу). Істотна роль належить хламідійній інфекції, наявність якої пов'язують з 30–50% випадків цього захворювання. Крім негативного впливу на структуру маткових труб, хламідійна інфекція порушує утворення гормоноподібних речовин, що регулюють імплантацію заплідненої яйцеклітини у внутрішній шар матки.

У той же час, слід визнати, що близько половини жінок з позаматковою вагітністю не мають згаданих чинників ризику.

Симптоми і діагностика позаматкової вагітності?

Позаматкова вагітність, яка продовжує розвиватися в трубі називається прогресуючою, її симптоми різноманітні, але загальної їх характеристикою є те, що вони не яскраво виражені.

Позаматкова вагітність, при якій стався розрив маткової труби, називається порушеною, супроводжується вираженим симптомами і вимагає невідкладного оперативного втручання.

Позаматкова вагітність, при якій, труба не розривається, а скорочуючись виганяє плодовий мішок і хоріон в порожнину малого тазу, називається трубним абортом і теж є станом, що загрожує життю.

Описано і унікальні випадки «подвійної» вагітності, коли один плід розвивався в матці, а інший в трубі.

Симптоми прогресуючої трубної вагітності багато в чому залежать від її терміну і розташування.

На ранніх термінах жінка може відчувати лише типові ознаки вагітності (набубнявіння молочних залоз, набряклість, сонливість, нудоту), у міру зростання плодового яйця і розтягнення стінки маткової труби, не призначеної для розвитку в ній вагітності, з'являються больові відчуття. Також частим симптомом прогресуючої трубної вагітності є виділення, що мажуться із статевих шляхів.

Основні симптоми позаматкової вагітності:

  • болі внизу живота: спочатку може виникнути незначний короткочасний біль в одній з клубових областей (в правій або лівій половині нижньої частини живота); в міру збільшення терміну вагітності біль наростає, стає безперервним і поширюється на весь низ живота; біль ниючий, переймоподібний або ріжучий; при розриві і проникненні крові в черевну порожнину може віддавати в задній прохід і навіть плечі;
  • затримка менструації від декількох діб до декількох тижнів;
  • кров'янисті виділення зі статевих шляхів;
  • токсикоз (нудота, блювота, запаморочення);
  • збільшення, набухання, болючість молочних залоз.

До основних клінічних проявів порушеної позаматкової вагітності належать слабкість, запаморочення, втрата свідомості, гемодинамічні порушення (різке зниження артеріального тиску, почастішання частоти серцевих скорочень), нудота, блювота, метеоризм; наявність ознак внутрішньочеревної кровотечі – притуплення перкуторного звуку у флангах живота, наявність симптомів подразнення очеревини.

При гінекологічному огляді виявляється однобічне збільшення і болючість придатків матки, розміри матки менші, ніж очікувані при даному терміні вагітності, різка болючість заднього склепіння піхви («крик Дугласа»), при значній внутрішньочеревній кровотечі – нависання склепінь піхви.

Більш ніж у третини жінок з прогресуючою трубною вагітністю відсутні типові симптоми, у 9% – немає взагалі ніяких скарг.

Поширена і, кажучи мовою лікарів, нетипова клінічна картина. Захворювання маскується під такі хвороби, як апендицит, сальпінгіт (запалення маткової труби), шлунково-кишкові захворювання або захворювання сечовивідних шляхів. Згідно з даними британського центру з материнських і дитячих питань (CMACE), 4 з 6 жінок, що загинули від ранньої позаматкової вагітності, скаржилися на діарею і блювоту, при цьому провідні лікарі так і не підняли питання можливої ​​позаматкової вагітності.

Є ще такі «підводні камені» в клінічній діагностиці позаматкової вагітності:

  • У частини жінок немає затримки, яка змусила б їх подумати про вагітність, тому що в термін місячних виникають кров'янисті виділення, пов'язані з розвитком плодового яйця в трубі. Ось і, мабуть, перша з безлічі причин звертати увагу на будь-які відхилення менструального циклу від норми.
  • Жінки з внутрішньоматковою спіраллю, часто не підозрюють про можливість вагітності.
  • Окрему групу ризику становлять жінки з порушеннями менструального циклу внаслідок різних гормональних захворювань.

Можливості сучасної діагностики позаматкової вагітності широкі. Вони і є шляхом до ефективного лікування.

УЗД з високою роздільною здатністю, зокрема трансвагінальним шляхом, стало революцією в діагностиці ранніх етапів як нормальної, так і патологічної вагітності.

Техніка ультразвукової діагностики позаматкової вагітності навіть при дуже незвичайному її розташуванні продовжує вдосконалюватися з кожним роком.

Велику допомогу в постановці діагнозу і спостереженні за динамікою розвитку позаматкової вагітності надає лабораторна діагностика – аналіз крові на хоріонічний гонадотропін.

Завдяки цьому кількість порушених позаматкових вагітностей і необхідність в інвазивній діагностиці (пункція заднього склепіння) знижується.

Сучасне лікування позаматкової вагітності

Порушена трубна вагітність вимагає термінового оперативного лікування.

Завдяки доступності високочутливих тестів на вагітність, можливостей УЗД та лабораторної діагностики тепер позаматкова вагітність все частіше діагностується на ранніх термінах (прогресуюча), коли є можливість вичікувальної тактики і час для прийняття найкращого для пацієнтки рішення.

Існують як консервативний метод лікування прогресуючої трубної вагітності (із застосуванням препарату метотрексат), так і оперативний з використанням малоінвазивної хірургії лапароскопічним доступом. Вибір методу здійснюється для кожної пацієнтки індивідуально в залежності від безлічі факторів (репродуктивні плани пацієнтки, супутні захворювання, наявність спайкового процесу в малому тазі та інших гінекологічних захворювань, термін вагітності та інше).

Таким чином, зараз клініки, які мають УЗД-апарати експертного класу, фахівців з великим досвідом в ультразвуковій діагностиці, а також сучасне лабораторне і малоінвазивне хірургічне обладнання, забезпечують ефективне операційне та безопераційне лікування позаматкової вагітності із збереженням репродуктивної функції.

Як попередити повторну позаматкову вагітність після успішного органозберігаючого лікування?

Сучасні лапароскопічні методи і технології дозволяють досягати все кращих результатів в органозберігаючому лікуванні прогресуючої трубної вагітності. Але в той же час операції на маткових трубах є сильним фактором ризику розвитку позаматкової вагітності.

Знизити ймовірність повторної вагітності в трубі, що зазнала пластичної операції, можна двома шляхами:

  • вдосконалення методів пластичних операцій на трубах,
  • визначення і вплив на першопричини позаматкової вагітності.

Незважаючи на те, що в 50% випадків у жінок з позаматковою вагітністю немає явних факторів ризику цього явища (запальні захворювання статевих органів, ДРТ) необхідно шукати можливі причини – часто ендометріоз та інші запальні захворювання неінфекційного характеру вдається діагностувати не відразу.

 

Читайте також: