У січні 1920 року в США набув чинності «сухий закон» Вольстеда, який забороняв виробництво і продаж алкогольних напоїв. Громадяни готові були платити втричі дорожче за спиртне, що давно стало частиною їхнього способу життя.
В Америці 1920-х років нелегальний продаж алкогольних напоїв був прибутковим бізнесом. Спиртне ввозили контрабандним шляхом або виробляли на підпільних пивоварних і спиртових заводах в США.
Торгівля спиртними напоями «з-під прилавка» була пов'язана з іншими незаконними видами діяльності – проституцією, азартними іграми і здирництвом. Успішні ділки організовували банди, а незабаром – цілі імперії, практично неприступні для поліції. Одним з королів злочинного світу у той час був Аль Капоне, якого за характерні відмітини на обличчі, що залишилися після бійки в барі у 1917 році, преса охрестила «Обличчя зі шрамом».
Виходець із сім'ї іммігрантів
Альфонсе Капоне, син італійського іммігранта, народився у 1899 році в трущобах Брукліна. Сильний і рішучий, Аль Капоне міг бути чарівним і доброзичливим, проте був одержимий манією величі.
У 1920 році гангстер Джонні Торріо запропонував Аль Капоне попрацювати на Великого Джима Колосімо – чиказького гангстера, який збирав «данину» з сутенерів і власників гральних закладів. Незабаром Колосімо застрелили і банду очолив Торріо. Однак після того, як він сам дивом уникнув подібної долі у 1925 році, Торріо відійшов від справ і виїхав до Італії. Королем кримінального світу Чикаго став 26-річний Аль Капоне. Побутує версія, що замах на Торріо організував сам Каноне.
Аль Капоне влаштувався в Сісеро, передмісті Чикаго. Крім доходів від проституції, грального бізнесу і торгівлі спиртним, у нього були і законні інтереси – фірма з торгівлі уживаними меблями. Роздаючи хабарі поліцейським чинам і політикам, Капоне став дуже впливовим авторитетом, а його кришування виявилося найефективнішим засобом захисту.
За оцінкою Чиказької комісії зі злочинності, річний дохід Аль Капоне становив 60 млн. дол., в тому числі 40 млн. від незаконного продажу спиртних напоїв. Федеральна влада називала інші цифри – 120 млн. і 75 млн. відповідно. А ось Аль Капоне вважав себе благодійником: «Хтось же повинен був організувати торгівлю спиртним, щоб люди могли втамувати спрагу; чому б і не я?».
Коли його приятель, співак і комік Джо Льюїс, відмовився переходити з одного нічного клубу в інший, Аль Капоне відправив Джека Макгерна на прізвисько «Кулемет» перерізати йому горло. На щастя, рана виявилася не смертельною. А одного разу він наказав своїм гангстерам доставити братів Рітц, популярних комедійних акторів, щоб ті виступили перед ним. Аль Капоне оточив себе охоронцями і їздив тільки в броньованому лімузині.
Ватажки інших чиказьких банд не могли змиритися з втратою колишнього впливу. Між ворогуючими угрупованнями зав'язувалися перестрілки, і за 5 років «бойових дій» полягло більше 500 гангстерів. Резонансною операцією Аль Капоне стала «Різанина в день святого Валентина» 14 лютого 1929 року. Маючи намір усунути Багсі Морана, одного з головних своїх ворогів, він послав у його штаб-квартиру п'ятьох головорізів, переодягнених поліцейськими і озброєних автоматами Томпсона. Моран, побачивши машину з емблемою Департаменту поліції Чикаго, запідозрив недобре і ретирувався в найближче кафе, а от семеро його спільників були розстріляні.
Аль Капоне і ухилення від сплати податків
Тепер головним конкурентом Аль Канопе в Чикаго була мафія – «Юніоне сіціліане». Боси мафії Східного узбережжя (Щасливчик Лучано, Джо Адоніс, Френк Костелло і Альберт Анастазія) скликали сходку в Атлантік-Сіті і вирішили перекрити Аль Капоне доступ до грального бізнесу. Через кілька днів Капоне заарештували у Філадельфії і звинуватили в носінні незареєстрованої зброї. Суд засудив його до року позбавлення волі.
Звільнившись у березні 1930 року Аль Капоне виявив, що всі налаштовані проти нього. «Жахливий» Роджер Таухі, син чиказького поліцейського і ватажок банди, що контролювала північно-західні передмістя, уклав союз з мером Чикаго, щоб вигнати Капоне з міста. А Служба внутрішніх доходів приступила до розслідування його темних справ, в тому числі факту несплати прибуткового податку у 1924 році. Візит Аль Капоне до глави Служби і спроби підкупити ФБР були безуспішними.
Коли справу про ухилення від сплати податків було передано до суду, Аль Капоне спробував підкупити присяжних, але марно: склад присяжних змінили.
У жовтні 1931 року у справі Аль Капоне був винесений вердикт: штраф на суму 50 тис. дол. (він пропонував заплатити 400 тис., але отримав відмову), виплата судових витрат (30 тис. дол.) і 11 років позбавлення волі. Спершу його направили у федеральну в'язницю в Атланті, а потім – у в'язницю «Алькатрас», що поблизу Сан-Франциско. У середовищі ув'язнених Аль Капоне не користувався повагою, особливо після відмови приймати участь в тюремному бунті.
Стан здоров'я Аль Капоне, який в юності заразився сифілісом, погіршувався, і 6 січня 1939 року його перевели в федеральну виправну установу на о. Термінал неподалік від Лос-Анджелеса, а згодом – у в'язницю Льюїсберга (Пенсільванія). У листопаді 1939-го його звільнили на поруки подружжя Мей. Залишок життя Аль Капоне прожив в Маямі (Флорида). Він помер 25 січня 1947 року від обширного інсульту. За дивним збігом, на тому ж тижні відійшов в інший світ і Ендрю Вольстед, автор того самого «сухого закону».
Читайте також:
