Французький дворянин Жиль де Ре був визнаний винним у вбивстві дітей і сатанізмі та страчений у віці 36років. Він увійшов в історію як запеклий злочинець, саме де Ре вважають прообразом Синьої Бороди, кровожерного героя однойменної казки Шарля Перро.
Жиль де Ре був одним з найбагатших людей середньовічної Франції. Він володів великими земельними угіддями в Бретані, Анжу і Вандеї, а також численними замками в долині Луари – зокрема, Ля Сюз, Машкуль і Шамтосе. Де Ре був відомий як щедрий, освічений, красивий і відважний хлопець. У 1429 році, коли йому було 25 років, він боровся пліч-о-пліч з Жанною д'Арк, військо якої поклало кінець облозі Орлеана англійцями. Ця перемога стала вирішальною у Столітній війні (війні між Англією і Францією, 1337–1453). В знак подяки король Франції Карл VII дозволив де Ре включити в свій герб емблему королівського дому.
Однак Жиль де Ре залишив слід в історії людства не як герой війни, а як злодій. У 1440 році його судили і спалили на багатті. На суді де Ре визнав, що спокусив і вбив 140 дітей.
У Західній Франції місцеві жителі стали ототожнювати Жиля де Ре з Синьою Бородою – героєм однойменної казки зі збірки «Казки матінки Гуски» Шарля Перро (1628–1703), який холоднокровно вбиває заміжніх жінок, а їхні трупи зберігає в своєму погребі. Суперечки про те, хто ж насправді став прообразом казки французького письменника, ведуться досі. Цілком можливо, що цією людиною був Жиль де Ре. Про руїни замків, де Жиль де Ре провів багато років, залишивши кривавий слід у людській пам'яті, досі говорять як про володіння Синьої Бороди.
Синя Борода: правда і вигадка
У казці Перро Синя Борода заманює чергову жертву у свій замок щедрими обіцянками. Подібним чином поводився і Жиль де Ре, який обіцяв золоті гори своїм слугам і батькам майбутніх жертв. У період з 1432 по 1440 роки де Ре здійснив сотні викрадень і вбивств. Свідки розповідали на суді про те, як він усіма правдами і неправдами заманював до себе дітей, яким говорив, що вони будуть служити у нього пажами або співаками. Де Ре вибирав селянських дітей в натовпі людей, які просили милостиню біля воріт його замку, і вказував своїм слугам на тих, кого хотів здобути. Одна жінка продала йому свого сина за суму, що відповідала вартості нового сукні. Були випадки, коли дитину обмінювали на буханку хліба. У Жиля було 16 спільників, серед них – дві жінки і два священики. Так, священик Андре Буше одного разу привів до нього дев'ятирічного хлопчика з Ванна, за що де Ре подарував йому коня.
Спочатку батьки не знали, що сталося з їхніми зниклими синами і доньками, але у 1440 році, коли Жиля заарештували, поповзли різноманітні чутки. Одні стверджували, що де Ре викрадав дітей для того, щоб обмінювати їх у англійців на полонених французьких солдатів. Інші говорили, що він поїдав дітей. Треті запевняли, що він писав книгу про магію кров’ю своїх жертв.
На суді Жиль де Ре зізнався в скоєнні ряду злочинів і наполіг на тому, щоб все, що він розповідає, переводили французькою, зрозумілою простим людям (судове слухання велося латиною). Признання він зробив тільки після того, як французька інквізиція пригрозила йому тортурами на дибі. Усвідомлюючи, що йому не уникнути кари, де Ре тепер хотів лише одного – врятувати свою душу від пекельних мук. До слова, звинувачення в тому, що він продав свою душу дияволу в ході сатанинського ритуалу, він рішуче спростував.
Жиль де Ре пояснив свою тягу до вбивств тим, що часто вживав жирну їжу і солодке вино з корицею, відоме як гіпокрас. Одному зі своїх спільників він якось повідав, що народився під особливим сузір'ям, а тому ніхто не зможе дізнатися про злодіяння, які він здійснює. Імовірно, що на де Ре вчинив істотний вплив його дід Жан де Краон, колишній його опікун. Жиль згадував, що в дитинстві йому дозволяли багато. Коли Жилю було 16 рокув, дід і онук викрали багату кузину де Ре, Катрін де Туар, і змусили її вийти за нього заміж. Церква спочатку заборонила їм одружитися, оскільки де Ре і де Туар перебували у родинних стосунках, але пізніше все ж дала дозвіл на укладення цього союзу. Молодий Жиль зрозумів, що силою може дістати все, що забажає.
Страшний подих смерті
Передчасна смерть обох батьків, безсумнівно, наклала відбиток на психіку де Ре. До 16 років він вже прийняв участь в битві на полі бою і побачив смерть своїми очима. Коли його на суді запитали, коли він почав здійснювати свої злодіяння, Жиль де Ре відповів: Незабаром після смерті власника Ля Сюз (його діда)». Важким ударом для нього стала і страта Жанни д'Арк у 1431 році: де Ре бився у її війську і вірив в те, що Орлеанська діва послана Богом, щоб врятувати Францію.
Примітно також, що показання Жиля де Ре, які він давав на суді, були записані. Одним із суддів був герцог Бретанський, у якого де Ре виловив пристойну суму грошей в ході сумнівних операцій з нерухомістю. Саме це шахрайство, а не чутки про вбивство дітей, послужило підставою для притягнення де Ре до відповідальності. Також варто зауважити, що більшість з висунутих йому звинувачень – зокрема алхімія, святотатство, єресь і сатанізм – були «стандартним набором» для тих, хто в ті часи вступав в конфлікт з владою або з церквою. Наприклад, Жанну д'Арк (канонізовану після 500 років) звинуватили в здійсненні тих же злочинів.
Проте признання де Ре свідчить про те, що частина звинувачень були справедливими. Незабаром після страти його близькі зробили спробу відновити його добре ім'я. Вони не брали під сумнів вину Жиля де Ре, але наполягали, що він страждав на хворобу.
Читайте також:
