У своєму світоглядному розвитку Фрейд пройшов дуже складний і суперечливий шлях. Роблячи свої перші кроки в області психіатрії, він керувався постулатами природничо-наукового матеріалізму ХХ століття, але як творець психоаналізу вчений відійшов від них у бік ідеалістсько-ірраціональної "філософії життя" (Шопенгауер, Ніцше та ін), під впливом якої склалося уявлення про основоположне значення для людського поведінки "психічної енергії", властивої інстинктивно-фізіологічним потягам індивідів. У психіці людини Фрейд спочатку виділяв дві відносно автономні, але постійно взаємодіючі між собою структури несвідомого "воно" і свідомого "Я", а потім додав до них "над-Я" або "суперего", що входить в "Я", але без спеціального аналізу не усвідомлюється ним. На думку Фрейда, причиною неврозу є особливого роду конфлікт між "воно", "Я" і "над-Я". У чому ж полягає основний конфлікт цих трьох субстанцій? Це і є психологічна теорія Фрейда. Розглянемо її детальніше.