Емоції – це одна із найважливіших сторін психічної діяльності, що характеризує переживання людиною дійсності. Один з провідних зарубіжних дослідників емоцій Ізард наголошує, що цілісне визначення емоцій вимагає врахування трьох компонентів, які характеризують це явище:
- а) пережитого або усвідомлюваного відчуття емоцій;
- б) процесів, що відбуваються в нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму;
- в) спостережуваних виразних комплексів емоцій, зокрема тих, які відображаються на обличчі.
Зазначеним вище підкреслюється інтердисциплінарний характер області, що досліджує емоції і до якої прикута увага психологів, нейрофізіологів, лікарів та інших фахівців.
При окресленні особливостей емоційних розладів доцільно виходити з класифікації емоцій. В цьому випадку окремо розглядаються:
- 1) емоційні реакції, для яких типовий виразний зв’язок виниклих переживань з раптовими обставинами, що їх викликали;
- 2) емоційні стани, що характеризуються зміною нервово-психічного тонусу;
- 3) емоційні відносини (почуття) з емоційною вибірковістю зв’язку емоцій певного виду з певними особами, об’єктами або процесами.
Розлади емоційної сфери характерні для хворих неврозами. Типовими для сучасної клініки неврозів є хворобливі емоційно-афективні реакції і стану страху, зниження настрою та ін.
Емоційні розлади: стани страху
Стани страху при неврозах умовно можна розглядати у вигляді трьох основних клінічних варіантів: невротичної тривоги, невротичного страху і невротичної фобії. Було проведено дослідження реакції хворих на подразники (слова і фотографічні сюжети) різного ступеня емоційної значущості. За ступенем емоційної значущості слова і фотосюжети були умовно розділені на три групи:
- 1) індиферентні, зміст яких не було включено в систему патогенних переживань;
- 2) такі, що відображають патогенні переживання хворих і особливості хворобливої симптоматики;
- 3) і такі, що відображають особливості психотравмувальної ситуації.
При цьому також реєстрували ЕЕГ-реакції і КГР. При дослідженні хворих з невротичної тривогою електрофізіологічні реакції були значно більш вираженими на подразники, що мають відношення до змісту патогенних переживань і психотравмувальної ситуації. Причому реакції на подразники, що відображають зміст патогенних переживань, пов’язаних з хворобою, виявилися особливо вираженими. При невротичному страху були відзначені подібні зміни ЕЕГ і КГР. У хворих третьої групи з невротичними фобіями найбільш вираженими і тривалими були потрясіння, викликані словами і фотографічними сюжетами, що відображали особливості психотравмувальної ситуації.
В цілому хворі неврозами характеризуються досить високими показниками сенситивності, тривожності, лабільності емоцій, імпульсивності і низькими – фрустраційної толерантності. Відповідно до клінічних уявлень сенситивність і тривожність вища у хворих неврозом нав’язливих станів, лабільність емоцій та імпульсивність - в групі хворих істерією.
Ще більшою мірою до емоціонально-афектних реакцій, в тому числі патологічного характеру, схильні особи, що страждають психопатіями (особливо з істеричною, експлозивною, епілептоїдною клінічними формами психопатій).
Емоційні розлади: фрустрація
В останні десятиліття численні дослідження були присвячені вивченню таких емоційних станів, які називаються ситуаціями напруженості, або стресовими ситуаціями.
Тут зупинимося лише на фрустрації, так як число публікацій у вітчизняній літературі з цієї проблеми досить невелика.
Фрустрація розглядається як один з видів психічних станів, що виражаються в характерних особливостях переживань і поведінки і спричинених об’єктивно непереборними (або такими, що суб’єктивно так розуміються) труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети або вирішення задачі.
Показники фрустрації у хворих неврозами, за винятком інтрапунітивного напрямку і типу реакції «з фіксацією на самозахисті», статистично достовірно відрізняються від таких у контрольній групі здорових осіб. У хворих переважає екстрапунітивний напрямок фрустраційної реакцій при меншій частоті імпунітивних, причому домінує тип реакцій «з фіксацією на задоволенні потреб», тобто для хворого неврозом більш характерною в ситуації фрустрації є вимога допомоги від іншої особи для її вирішення. Одночасно спостерігалися значні відмінності за показником GCR, який статистично достовірно менший у хворих неврозами в порівнянні з контрольною групою здорових (відповідно 48,9 і 64,3).
Емоційні розлади: стан апатії
Велике значення в діагностичному та лікувально-реабілітаційному планах має зниження, притуплення емоційності. При цьому виявляється більш-менш виражена байдужість у відношенні до всіх явищ життя. Стан апатії – загального емоційного зниження – зустрічається при багатьох захворюваннях, проте особливо яскраво емоційна тупість виявляється при шизофренії. Хворий, відношення якого до членів сім’ї до початку захворювання характеризувалося любов’ю і прихильністю, стає до них байдужим, втрачає інтерес до навколишнього середовища. Втрачається диференційованість емоційних реакцій, з’являється неадекватність у переживаннях.
При дослідженні хворих на шизофренію відзначено відсутність у них суб’єктивного ставлення до змісту малюнка, вони не виділяють його емоційний підтекст, немає переживання особливої інтимності обстеження, яка зазвичай пов’язана з мимовільною ідентифікацією з героями складених оповідань, що спостерігається, наприклад у хворих неврозами, конфлікти та значущі для них ситуації і відносини. Такий же характер носить і опис хворими шизофренією гумористичних малюнків – гумор або їм недоступний, або в сюжеті малюнка гумор переноситься на інші, абсолютно неадекватні об’єкти. Проявом виражених емоційних змін, емоційної тупості в експерименті за методом Роршаха є зменшення у хворих на шизофренію колірних інтерпретацій.
За допомогою методики аудиторського аналізу вивчалися особливості розпізнавання емоційних станів хворими на шизофренію. Хворі шизофренією з явищами емоційного зниження зберігають здатність сприймати і правильно інтерпретувати експресивні ознаки емоційного стану промовця. У апатичних, в’ялих і байдужих хворих чутливість до емоційних стимулів не тільки збережена, але в деяких випадках навіть загострюється. Дані, отримані при використанні методики аудиторського аналізу, знайшли підтвердження в іншій роботі, в якій у хворих на шизофренію одночасно досліджувалося сприйняття мовної та мімічної експресії. Коефіцієнт кореляції між показниками точності впізнання емоційного стану диктора та ідентифікації міміки дорівнював 0,5.
У роботі Беспалько також підкреслені обмеженість широко поширених уявлень про емоційні розлади при шизофренії та необхідність більшої їх диференціації, зокрема, для цілей відновної терапії. Автор висуває припущення, що з трьох видів емоцій: емоційних реакцій, станів і відносин – на початку захворювання на шизофренію страждає головним чином філогенетично найновіша система емоцій, яка бере участь у формуванні емоційних відносин. Саме внаслідок цього з’являються незвичні раніше для хворого схильності, спотворення вищих етичних почуттів, змінюються відносини до близьких і т. п. Емоційні ж реакції й емоційні стани можна розглядати як менш специфічні при шизофренії, хоча вони і займають істотне місце в їх клінічних проявах. Для підтвердження даних припущень автор наводить результати досліджень, метою яких було виявлення особливостей сприйняття міміки здоровими і хворими на шизофренію. Різке збільшення крайніх оцінок міміки (за запропонованими фотографіями різних осіб) у хворих на шизофренію супроводжувалося паралельним збільшенням крайніх оцінок в семантичному диференціалі. Так як семантичний диференціал відображає емоційні відносини, то на характеристиках міміки, зауважує автор, мабуть, позначається патологічне спотворення емоційних відносин, і вже це вдруге впливає на оцінки міміки.
Заслуговують на увагу дослідження, проведені на хворих шизофренією з апато-абулічним дефектом. За допомогою спеціально розробленої психофізіологічної методики і методики «незакінчених пропозицій» навіть у цієї групи хворих з так званої емоційною тупістю були виявлені «емоційні острівці» у вигляді одних або декількох емоційно-значущих відносин (до роботи, сім’ї, свого майбутнього). Саме на ці «емоційні острівці» були орієнтовані психотерапевтичні та соціотерапевтичні впливи.
Емоційні розлади: маніакально-депресивний психоз
Прикладом захворювання, при якому виявляються яскраві зміни емоційного стану, є маніакально-депресивний психоз. При маніакальній фазі відзначається патологічно підвищений радісний настрій – ейфорія. Навколишнє сприймається хворими в райдужних, світлих тонах. При депресивній фазі, навпаки, зміна емоційного стану має протилежну спрямованість і характеризується як меланхолійний (депресивний). Для нього характерні похмурі оцінки того, що відбувається, песимістичні погляди на майбутнє. При обох фазах захворювання відзначають також зміни пізнавальних процесів, зокрема мислення (маревні ідеї переоцінки особистості в одній фазі і ідеї самозвинувачення, самознищення, гріховності – в іншій).
З метою вивчення впливу власного афективного стану аудитора на розпізнавання емоційних характеристик мовлення досліджували хворих, які перебували в депресивній фазі маніакально-депресивного психозу. Виявилося, що найбільші труднощі виникали при ідентифікації стану зниженого настрою, в той час як розпізнавання інших емоційних станів істотно не змінювалося.
Емоційно-афективні розлади є звичайними для хворих з органічними захворюваннями головного мозку. Підвищена дратівливість, експлозивність характерні для осіб, які перенесли травми головного мозку; емоційна гіперестетична слабкість і «нестримування емоцій» – з судинними церебральними захворюваннями; дратівливість, нестримний афект, ейфорія, тривожно-боязкий або байдуже-депресивний настрій спостерігаються при різних органічних захворюваннях головного мозку.
Описані порушення емоційно-афективної сфери у хворих з скроневою епілепсією. Зміни мають або пароксизмальний, або перманентний характер і проявляються у вигляді страху, тривоги, зниження настрою, злостивості, рідше – у вигляді приємних відчуттів в різних органах, відчуття «осяяння», «знаходження в раю». У хворих джексонівською епілепсією емоційні розлади були значно менш вираженими, ніж при ураженні медіобазальних відділів скроневих ділянок.
Емоційні порушення при пухлинах скроневої ділянки схожі з тими, які зазначені при скроневій епілепсії. У переважній більшості хворих вони також спостерігалися при локалізації пухлини в медіобазальних відділах скроневих ділянок і, як правило, були відсутні при розташуванні пухлини в поверхневих відділах скроневої ділянки.
Таким чином, наведені дані підтверджують відомі уявлення про роль медіобазальних відділів скроневих ділянок в генезі емоційних розладів.
За матеріалами: eurolab.ua.
Читайте також:
- Емоційні стани людини
- Ендорфіни зробили нас людьми?
- Що таке щастя?
- Що знає наука про мозок
- Лікування депресії
