Отці Церкви (в Православ'ї Святі Отці) – почесний титул, який використовується з кінця IV століття стосовно групи видатних церковних діячів і письменників минулого, чий авторитет мав особливу вагу у формуванні догматики, складанні канону – списку Священних книг Біблії (відділенню богонатхненних книжок від апокрифічних), ієрархічній організації і богослужінні Церкви. Філософсько-богословське вчення Отців Церкви, а також розділ богословської науки, що вивчає це вчення називається патристикою або патрологією.

В католицтві і православ'ї до Отців Церкви відносять одних і тих же подвижників, але при цьому існує різниця в рівні їх вшанування. Зазвичай вважають, що святоотецький період завершає на Заході св. Ісідор Севільський, а на Сході – Іоанн Дамаскін.

Святе писання і християнські філософи про потойбічний світ

Про потойбічний світ і про умови життя в ньому ми знаємо дуже небагато, але те, що нам потрібно знати, нам відкрито. Про це пишуть священні книги і християнські філософи-богослови.

Вмирання тіла не порушує безперервного плину життя душі. Коса смерті проходить між душею і тілом, відокремлюючи померле тіло від безсмертної душі людини.

Отці Церкви вчать, що основні риси характеру особистості не міняються; вона переходить у потойбічний світ такою, якою її застала смерть тіла, і продовжує існування, почате на землі. Перейшовши в потойбічний світ і пройшовши приватний суд, душа пізнала, що є Бог, живий і люблячий, і що сама вона безсмертна. Вона вже почала прагнути бути ближче до Бога, і, побачивши тепер ще раз своє земне життя, душа багато переоцінила й зрозуміла, що було дійсно важливо, а що не так і погано.

Перший суд підвів підсумки земного життя, і свідомість, що все земне виконане, допомагає душі покинути тілесний світ без жалю. Душа тепер готова до того, щоб почати другу частину свого життя. Ось кілька цитат про потойбічний світ. Єпископ Феофан пише: "Усередині або в глибині світу, нам видимого, схований інший світ, настільки ж реальний, як цей, або духовний, або тонко матеріальний..." Християнський філософ чернець Серафим Роуз пише: "Душу по смерті зустрічають ангели. Янголи - не чисті духи, у них є "повітряне тіло"; з’являючись людям, вони зберігають людську форму - юнаки в білих шатах. Ангели - одиниці і, значить, вже є десь в просторі, а не тільки в дусі. Вони можуть бути тільки в одному місці. Тільки Бог - чистий дух і всюдисущий.