Мартін Лютер увійшов в історію не тільки як засновник протестантизму – його ідеї і праці, присвячені соціальним, економічним і політичним реформам, відіграли велику роль у формуванні сучасного суспільства.
Мартін Лютер народився у 1483 році в місті Ейслебен (Саксонія). Його сім'я належала до селянського стану, але поступово завдяки працьовитості і здібностям батька Мартіна розбагатіла і набула певної поваги в суспільстві. Досягши 14-річного віку Лютер, вихований у дусі побожності, відправився на навчання до Ейзенів. Пізніше він навчався в Магдебурзі, а в 1500 році 17-річний Мартін з волі батька вступив на юридичний факультет Ерфуртського університету.
У студентські роки богобоязливий юнак мучився усвідомленням власної грішності і шукав правильний шлях до спасіння душі. Одного разу під час грози вітром повалило дуб, поряд з яким стояв Лютер. Визначивши це знаменням, Мартін приніс обітницю вести життя «справжнього християнина» і пішов у монастир августинського чернечого ордену. Лютер був зведений в сан священика у 1507 році і три роки потому вирушив у справах церкви до Риму, де був вражений розкішшю і моральним розкладанням папського двору.
Праведник Мартін Лютер
У віці 29 років Мартін Лютер став доктором теології і почав викладати у Віттенбергському університеті, де читав курси лекцій про Аристотеля, під сильним впливом якого перебувала філософія католицької церкви того часу, і Біблії. Саме в цей час Лютер знайшов порятунок від невпевненості в собі, обумовленої усвідомленням власної грішності, в словах «праведний житиме вірою» з Послання апостола Павла до римлян.
Мартін Лютер вірив у те, що порятунок знаходиться в руках Господніх і є божественним даром, а не нагородою за заслуги людини, і в те, що спокутування гріхів суспільства непідвладне людській волі, а можливе тільки через заступництво Ісуса Христа.
Протестантська доктрина Лютера зводиться до слів з того ж Послання до римлян: «Бо ми визнаємо, що людина виправдується вірою, незалежно від діл закону». Нове розуміння природи Господньої любові змусило Лютера відкинути всю теологію, що ставила традиції і церкву між віруючим і Богом.
Принципи Реформації
Мартін Лютер розробив три головні принципи Реформації. Відповідно до першого з них, Святе писання, отримане прямо від Бога, є головним джерелом знань людини про Нього. Другий принцип полягає в тому, що порятунок цілком у волі Божій і ніяк не залежить від людей, а суть третього полягає в тому, що кожен віруючий – сам собі «священик», може звертатися до Бога безпосередньо і не потребує для цього жодних посередників.
З 1516 року Мартін Лютер почав відстоювати необхідність реформи церкви.
Торгівлю церковними реліквіями і доктрину про можливість покупки прощення гріхів (індульгенції) засуджували багато разів і інші діячі церкви, наприклад відомий гуманіст Ераізм Роттердамський (1466–1536).
В 1517 році Мартін Лютер вивісив свої 95 тез на дверях Замкової церкви у Віттенберзі, але це було розцінено лише як один з багатьох випадів проти католицької церкви. Лютер виступав проти політики продажу індульгенцій, протиставляв одержимості священиків матеріальними багатствами духовні цінності, що містяться в Священному писанні.
Мартін Лютер не хотів повністю розлучатися з римо-католицькою церквою, він лише намагався спонукати священнослужителів провести в ній внутрішню реформу. З іншого боку, його теологія заперечувала визначальну роль церкви в духовному житті віруючих. Цей постулат Лютера привів до його відлучення від церкви в 1521 році.
Політичні наслідки
Ідеї Лютера призвели до початку повстань в Німеччині. Вожді бідних і пригноблених, тих, які жадали виступити проти правлячої в країні аристократії, зв'язали свою боротьбу з боротьбою Лютера проти могутності католицької церкви. Протягом декількох років стабільності німецьких князівств загрожували селянські повстання. Хоча Мартін Лютер ніколи не трактував Святе писання як виправдання насильства, спочатку він поставився до повсталих зі співчуттям. Однак сам він залежав від підтримки благородних союзників, що і змусило його оголосити про свою солідарність з правлячим класом. З дивовижною люттю він став виступати за знищення повстанців.
Посиливши свої політичні позиції, Мартін Лютер зміг приступити до створення нової церкви, для якої підготував звід служб, гімнів і катехізис – книгу, яка у формі запитань і відповідей роз'яснювала принципи християнства. У 1535 році, залишивши чернечий орден, Мартін Лютер одружився, порушивши тим самим обітницю безшлюбності. Решту свого життя він провів у спробах запобігти розколу у стані своїх прихильників і стараннях захистити Реформацію від ворожої реакції Риму. Помер Лютер у 1546 році, залишивши літературну спадщина величезного ідеологічного, політичного та історичного значення.
У число найбільш важливих праць Лютера входять опубліковані ним у 1520 році твори «Про свободу християнина», «До християнського дворянства німецької нації» та «Про вавілонський полон церкви», в яких він закликав світських осіб очолити рух за реформу церкви. У творі «De Servo Arbitrio» (1525) Мартін Лютер засудив Еразма Роттердамського і гуманістів, а його «Малий катехізис» (1529) залишається наріжним каменем німецької протестантської духовності.
Новий Заповіт
Однак всі ці роботи затьмарює виконаний Лютером переклад Біблії німецькою мовою, опублікований в 1534 році. Біблія Лютера залишається вічним пам'ятником ідеї особистого спілкування між людством і Богом. Ця праця стала одним з перших ознак зародження німецького націоналізму і символом успіху його творця у виснажливій боротьбі проти влади римо-католицької церкви.
Читайте також:
