Хвороби акваріумних рибок – надзвичайна подія для любителя акваріума. Навіть у досвідчених акваріумістів, які зі знанням доглядають своїх улюбленців, можливі захворювання риб. Однак у таких випадках зневірюватися не слід. Багато хвороб, особливо в початковій стадії, виліковні. Акваріумісти з достатнім досвідом утримування риб, які засвоїли зі спеціальної літератури основні правила і рекомендації щодо їх лікування, самі лікують своїх вихованців.
Іхтіопатологія – наука про хвороби риб – ділить їх на заразні інфекційні та інвазійні, а також незаразні. Збудниками інфекційних хвороб є віруси, бактерії і грибки. Інвазійні хвороби виникають в результаті інвазії – нападу на організм риби паразитів тваринного походження – хвороботворних інфузорій, кишковопорожнинних і черв'яків. Деякі дрібні ракоподібні також можуть паразитувати на тілі риб. Виникнення незаразних хвороб в більшості випадків пов'язане з порушенням оптимальних умов утримування риб в акваріумі або неправильним поводженням з ними.
Найдієвіший засіб проти можливого спалаху захворювань акваріумних риб – профілактика. При дотриманні оптимальних умов утримування риб, уважному й дбайливому ставленні до них можна уникнути захворювань або хоча б своєчасно локалізувати їх. Якщо риби все ж таки захворіли, необхідно правильно визначити вид хвороби і негайно приступити до лікування. Точна діагностика дозволить успішніше провести лікування.
Розглянемо найпоширеніші хвороби акваріумних рибок.
Аргульоз
Паразитарна хвороба акваріумних риб, причиною якої є напад на рибу кровоссального рачка коропоїда (Argulus foliaceus), або, як його ще називають, риб'ячої воші, що потрапляє в акваріум з кормом із зарибнених водойм. Коропоїд має вигляд плоскої округлої напівпрозорої черепашки сіро-зеленого кольору з чотирма парами перистих плавальних ніжок. У початковій стадії рачок ледве помітний неозброєним оком, але в дорослому стані може досягати 4-6 мм. Він дуже рухливий, вільно плаває, але воліє концентруватися в гущі рослин. Нападаючи на рибу, коропоїд впивається в шкіру, прокушує її і смокче кров. Від його укусів на тілі риби утворюються рани, які часто стають воротами для інфекції. Знищують коропоїдів механічним шляхом, виймаючи з акваріума уражену рибу і знімаючи паразита пінцетом. Цей спосіб не є легким, але застосування в загальному акваріумі хімікатів проти коропоїдів практично виключається, тому що він гине при дозах, які небезпечні для риб. Щоб виключити потрапляння коропоїдів в акваріум, необхідно ретельно перевіряти склад живого корму, який виловлюється з природних водойм.
Аеромоноз
Аеромоноз (краснуха) коропів – інфекційна черевна водянка, імовірно викликається бактерією Aeromonas punctata. Внесена в акваріум з хворою рибою або живим кормом із зарибнених водойм інфекція вражає рибу. Хвороба помітно прогресує в сильно забруднених акваріумах з холодною водою. Хворі риби стають малорухомими, лягають на ґрунт, припиняють харчуватися, луска наїжачується, здувається черевце, на тілі і плавниках з'являються кров'яні підтьоки. Хвороба гострозаразна і важко виліковна. Хворих риб зазвичай знищують і проводять повну дезінфекцію акваріуму. Однак в окремих випадках у початковій стадії хвороби після ретельного чищення акваріума при підтримці температури 26-28 °С, активної аерації та додаванні в воду лікувальної дози трипафлавіну або слабкого розчину марганцівки відзначається згасання хвороби та одужання риб.
Ботріоцефальоз
Збудник – стрічковий гельмінт Bothriocephalus opsarhchthydis і Botriocephalus acheilognathi з роду псевдофілід (Pseudophyllidea) сімейства Bolhriocephalidae. У статевозрілій формі живе у рибах в передньому відділі кишечника, прикріплений до його стінки присосками, викликає запалення слизової оболонки і травмує її. Може викликати закупорку кишечника і загибель риб. Хвора риба плаває біля поверхні води, не бере корм, стає млявою і виснаженою. Захворювання ботріоцефальозом відбувається в основному в літній період, коли риб годують циклопом, в якому знаходиться процеркоїд (проміжна стадія розвитку). Лікування проводять камалою, феноті-азином, фенасалом, які змішують з кормом.
Бранхіомікоз
Збудники – грибки бранхіоміцес сангвініс і бранхіоміцес демігранс (Branchiomyces demigrans і Branchiomyces sanguinis). Вони локалізуються в кровоносних судинах зябрових пелюсток, викликаючи закупорку судин і некроз зябер. Хвора риба плаває біля поверхні, жадібно хапаючи повітря, погано харчується і незабаром гине. При розтині такої риби чітко видно мозаїчність зябер, утворене чергуванням червоних і білих ділянок. Лікування проводять розчинами мідного купоросу, формаліном, натрієвою сіллю ністатину і натрієвою сіллю леворину.
Запалення шлунково-кишкового тракту
Відзначають у акваріумних риб в більшості випадків при годуванні одноманітним і недоброякісним кормом, може викликати одночасну загибель значної кількості риб, особливо молоді. Окрім як від годування риб зіпсованим і забрудненим трубочником, гнилим мотилем, перетриманими комбікормами, хвороба досить часто виникає при перегодовуванні зголоднілих риб сухою дафнією. У хворої риби роздувається черевце, з'являється почервоніння в ділянці анального отвору, спостерігається запор або вихід екскрементів з неперетравленою їжею, дихання утруднене, риби припиняють харчуватися, лягають на дно. Хворим рибам необхідно передусім забезпечити нормальні умови утримання – чистоту, тепло, аерацію, підміну води. Після 2-3-денного голодування приступити до годівлі невеликими порціями доброякісних, легкозасвоюваних кормів – живою дафнією, циклопом. Коропових і подібних до них риб підгодовувати звареною манною крупою. У воду акваріуму додають в лікувальних дозах один із дезинфікуючих засобів – кухонну сіль, трипафлавін, риванол.
Газова емболія
Закупорка кровоносних судин бульбашками повітря з'являється у риб при використанні невідстояної водопровідної води, при надмірному і тривалому аеруванні. Часто доводиться спостерігати, як на стінках посудини, наповненої водопровідною водою білого кольору, схожою на молоко, осідає безліч пухирців повітря. Якщо такій воді не дати відстоятися і помістити в неї риб або долити багато такої води в акваріум, то надлишкове повітря через зябра потрапить у кров риби і, виділившись в пухирці, може закупорити дрібні кровоносні судини. У хворих газовою емболією риб темніють зябра, з'являється кров'яна набряклість на тілі і плавниках. Після встановлення нормального газообміну в акваріумі ці симптоми можуть зникнути і риба одужає. При сильній закупорці кровоносних судин з'являються виразки і риба може загинути. Профілактика полягає у недопущенні використання для акваріуму великої кількості невідстояної водопровідної води і зайвої аерації. Прискорити вихід повітря з води можна шляхом її нагрівання і охолоджування.
Гексамітоз
"Діркова хвороба" виникає у акваріумних риб, переважно у піхлових, особливо часто у дискусів, за що акваріумісти називають її ще й дискусовою. Встановлено, що збудником хвороби є джгутиконосець Hexamita symphysodoni.
Клінічні ознаки: на поверхні голови без луски з'являється один або кілька ледь помітних білуватих горбочків, які потім збільшуються до 1-5 мм і мають вигляд сіруватої маси, що виходить з отворів, які утворилися в тілі. Створюється враження, що ця маса, подібна до кротової купи, виштовхується паразитом, який вигризає тіло риби. Через тиждень-два процес згасає, маса перестає виділятися, і на уражених місцях залишаються дірки, іноді досить значної глибини, без будь-яких ознак запалення. Згодом отвір затягується, а в цьому місці утворюється западина, яка, дещо згладившись, залишається у риби на все життя.
Особливого занепокоєння хворі риби не проявляють, продовжують харчуватися, але загалом їхній хворобливий стан помітно виражений. Мають місце факти, коли вони беруть участь в ікрометанні. При лікуванні в загальному акваріумі відзначається позитивний результат при застосуванні трихополу. Для лікування в окремій посудині акваріумістами використовується склад з ерициклін (50 мг/л) в комбінації з гризеофульвіном (10 мг/л) і трихополом (10 мг/л) протягом 10-15 діб, а при температурі 35-37 °С – 1-3 дні.
Гексамітоз може рецидивувати, він виникає як при нечастій заміні води, так і при підміні значної частини води м'якою водою.
Гіродактильоз
Паразитарна інвазійна хвороба акваріумних риб, що викликається хробаком-сисуном з роду Gyrodactilus, який досягає довжини до 1 мм. У головній частині є розетка з ротовим отвором, оточеним гачкоподібними виступами, за допомогою яких паразит прикріплюється до риби. Гіродактілус потрапляє в акваріум з купленою хворою рибою або з кормом із заражених водойм. У забруднених акваріумах з органікою, що розкладається, гіродактілус швидко розмножується. Паразити, покриваючи значну частину тіла риби, руйнують шкірний покрив і висмоктують кров, чим сильно виснажують рибу. При неприйнятті заходів щодо лікування риб у них на тілі з'являються виразки, які призводять до неминучої загибелі. Хвороба легко виявляється візуально. Риби поводяться неспокійно, безперервно чухаються об каміння, ґрунт, рослини. Тіло риб покривається білими матовими плямами, що представляють собою численні скупчення паразитів, які при спокійному стані риби здійснюють коливальні рухи, які можна спостерігати неозброєним оком. Температура води на живучість гіродактілуса впливу не робить. Найбільш ефективна боротьба з цим паразитом досягається застосуванням одного з лікувальних розчинів – риванолу, сульфату міді, біциліну-5 або трипафлавіну при активній аерації і багаторазовій заміні води невеликими частинами.
Глюгеа
Збудник – споровики глюгеа (Glugea pseudotumefaciens і Glugea hertwigi з роду Glugea). Локалізується в клітинах сполучної тканини. Уражена риба плаває боком, на тілі з'являються вузлики, спостерігається витрішкуватість. Лікувальних засобів поки немає. Хвору рибу знищують, акваріум дезінфікують.
Гниль плавців
Збудники захворювання – бактерії з групи псевдомонас. У хворої риби починають гнити плавники (частіше хвостовий), які можуть навіть відпадати. Причинами захворювання є: низька температура води, порушена біологічна рівновага, внаслідок чого починають розмножуватися патогенні мікроби. Лікування проводять розчинами трипафлавінц (1:10000), нітратного срібла, морфопікліну.
Дактилогіроз
Паразитарна інвазійна хвороба акваріумних риб, що викликається хробаком-сисуном з роду дактилогірус (Dactilogyrus), який за будовою схожий на гіродактилуса, але відрізняється від останнього тим, що паразитує переважно на зябрах риб і тому його важко виявляти. Потрапивши в акваріум шляхами, характерними для багатьох видів паразитів, він швидко розмножується і нападає на риб. У хворих риб розпухають зябра, вони насилу дихають і при неприйнятті заходів щодо лікування в початковій стадії хвороби гинуть від задухи. Лікування аналогічне до лікування при гіродактильозі.
Дерматомікоз (сапролегніоз)
Інфекційна хвороба, збудниками якої є грибки роду сапролегнія (Saprolegnia). На тілі і плавниках хворих риб, нерідко на очах і губах, з'являються білі нитки (гіфи), що розростаються у ватоподібні утворення. Хворі риби стають малорухомими, перестають харчуватися. При відсутності лікування на тілі риби з'являються виразки, уражуються зябра і риба гине. У більшості випадків дерматомікозом хворіють риби, що містяться в тісних ємностях з брудною і холодною водою – нижче 20 °С. У початковій стадії хвороба небезпеки не представляє і легко виліковна, хворій рибі просто необхідно створити нормальні умови утримування. Дерматомікоз лікують розчином сульфату міді. У початковій стадії можна застосувати кухонну сіль, при локальній формі грибних наростів уражене місце обробляють 2-3 рази з добовим інтервалом ватним тампоном, змоченим в слабкому розчині марганцівки або риванолу, виключаючи попадання препарату в очі і зябра риби.
Іхтіофтиріоз
Одна з найбільш поширених хвороб акваріумних риб. Виникає в результаті нападу на них рівновійної інфузорії іхтіофтиріуса (Ichthyophthirius multifilis). При збільшенні вона має вигляд округлої бляшки, облямованої по колу віями, що сходяться до ротового отвору, за допомогою яких інфузорія пересувається, а також прикріплюється до тіла риби. Хвороба виявляється візуально. На тілі й плавцях риби з'являється кілька сіруватих горбків розміром до 1 мм, число яких швидко збільшується, і риба виявляється ніби посипаною манною крупою, тому акваріумісти називають іхтіофтиріоз манкою. Паразит проникає під епітеліальний покрив, висмоктує кров, при сильному ураженні риба виснажується і гине. Хворі риби стають неспокійними, безперервно чухаються об навколишні предмети, намагаючись звільнитися від паразита, перестають харчуватися. Паразит заноситься в акваріум, як і інші хвороботворні інфузорії, з хворими рибами та кормом із зарибнених водойм. Спалаху інфекції сприяє різкий перепад температури води в бік пониження і інші зміни режиму утримування. Інфузорія іхтіофтиріус має життєвий цикл, що складається з трьох стадій, який корисно враховувати при лікуванні: нападу на рибу і паразитування на її тілі; розмноження в цисті; вільного плавання молодої інфузорії-"бродяги" до нападу на рибу. Після дозрівання до дорослого стану під шкіряним покривом риби інфузорія, прорвавши утворену навколо неї оболонку-капсулу, випадає у воду і опускається на дно або прикріплюється до якогось предмету, обволікається слизом і перетворюється на драглисту масу. У такому стані вона може перебувати тривалий час. При сприятливих умовах у цисті відбувається розмноження шляхом поділу і утворюється від кількох сотень до тисячі і більше мікроскопічних нових інфузорій-"бродяг", які через деякий час розривають цисту і виходять у воду. Зміцнівши, вони "бродять" акваріумом і, напавши на рибу, залазять під епітеліальний шар шкіри, після чого цикл повторюється. Поза рибою "бродяги" можуть проіснувати не більше 2-3 діб, що і слід враховувати при боротьбі з іхтіофтиріозом. Якщо заходи із лікування прийняті своєчасно, боротися з іхтіофтиріозом нескладно. Паразит не переносить високої температури води. Досить підвищити температуру в акваріумі до 30-32 °С при інтенсивній аерації і прискореній підміні води, щоб протягом декількох діб позбавити риб від хвороби. Корисно при цьому внести в воду лікувальну дозу трипафлавіну. При сильних ураженнях іхтіофтиріозом застосовують біцилін-5.
Іхтіофоноз
Збудник – грибок іхтіофонус (Ichthyophonus hoferi). Вражає внутрішні органи, мускулатуру, нервову тканину. Хвора риба має на тілі глибокі виразки, омертвілі плавники, які з часом відпадають. При ураженні нервової системи риба втрачає координацію рухів. Ефективних лікувальних засобів при цьому захворюванні поки немає. Хвору рибу слід знищити, а акваріум продезінфікувати.
Каріофільоз
Збудником каріофільозу є стрічковий черв'як каріофіліус фімбріцепс (Caryophyllacus fimbriceps і Caryophyllacus laticeps). Паразитує хробак в середньому відділі кишечника риби, яка заковтує його з ураженим трубочником. Риба гине при цьому від закупорки кишкового тракту. Лікування проводять порошком з висушеного кореневища і зародкового листя папороті, який змішують з сухим кормом або роблять водну суспензію.
Костіоз
Захворювання риб різного віку, збудником якого є джгутиконосна інфузорія Costia necatrix. Уражаються поверхня тіла риб, плавники і зябра. Особливо небезпечне захворювання для молоді. Потрапляючи в епітеліальний покрив шкіри, паразит, висмоктуючи кров, викликає сильне подразнення шкіри. Тіло і плавники покриваються шаром сіро-матового слизу. Хворі риби неспокійні, безперервно труться об предмети, припиняють харчуватися. При сильному виснаженні і ураженні кісток, зябер вони гинуть. Лікують риб біциліном-5, риванолом, трипафлавіном, марганцівкою, кухонною сіллю.
Лепідортоз
Збудником цієї хвороби є група мікроорганізмів, з яких провідну роль відіграють аеромонас пунктату і псеудомонас флюоресценс (Aeromonas punctata і Pseudomonas fluorescens). Хвора риба неспокійно плаває, її луска піднімається в результаті наповнення лускових кишеньок рідиною. Лікування проводять перманганатом калію, розчином кухонної солі. Можна також застосовувати нітратне срібло і морфоциклін з експозицією 5 хв.
Октомітоз
Збудник – джгутиконосець октомітус Hexamita (Octomitus) truttae. Паразит локалізується в жовчному міхурі та кишечнику риби. Уражена риба поступово худне і погано бере корм. Нерідко результат хвороби закінчується загибеллю риби. Лікування проводять каломелю, змішуючи її з кормом.
Оодініумоз
Збудник –Oodinium limneticum. Паразит вражає шкіру риби і її плавники. Хвора риба ніби покрита дрібним сірувато-жовтим піском. Вона часто плаває біля поверхні води, треться об каміння і рослини і поступово худне. Лікування проводять розчинами кухонної солі (1:1000), мідним купоросом, нітратом срібла, формаліном.
Отруєння акваріумних риб
Відбувається в результаті попадання в організм риби отруйних речовин при вживанні неякісного корму або заковтуванні отруєної води акваріума. Отруєння може бути наслідком годування риб зіпсованим кормом при неправильному його зберіганні або кормом, виловленим із забруднених водойм; потрапляння в воду акваріума отруйних речовин із замазки, використаної при виготовленні акваріума; попадання в акваріум або посудину для зберігання живого корму домашніх комах, отруєних отрутохімікатами; використання для зберігання кормів посуду нехарчового призначення; застосування збільшених доз лікарських препаратів і т. п. Клінічні ознаки отруєння: поява у риб конвульсивних рухів, ослаблення орієнтації-риби, втрата яскравого забарвлення. При своєчасному виявленні ознак отруєння хворих риб необхідно негайно пересадити в чисту воду, влаштувати аерування і створити інші оптимальні умови. В акваріумі слід замінити воду, ретельно прополоскати рослини в чистій воді і промити ґрунт.
Плістофороз (неонова хвороба)
Інфекційне захворювання, що викликається паразитами Plistophora hyphessobryconis з класу споровиків, які проникають в клітини тканини і порожнини організму риби. На тілі риби з'являються просвітлені ділянки. Частіше за інших плістофорозом хворіють неонові риби. У них блякнуть синя і червона смуги, спинка ніби просвічується наскрізь. Хворіють також дрібні коропові. Хвороба мало вивчена і, за багатьма джерелами, практично невиліковна. Тому хворих риб рекомендується знищувати. Однак відзначаються факти загасання хвороби при переміщенні хворих риб у стару торфовану воду. Також рекомендується застосовувати лікувальні препарати.
Застуда
У акваріумних риб настає при сильному і тривалому охолодженні, що найчастіше трапляється при транспортуванні риб в холодну пору року без відповідного утеплення, встановлення акваріума поблизу вікна, при утриманні риб без обігріву, своєчасно непоміченому виходу з ладу електропідігрівача та з інших причин. Застуджені риби стають малорухомими, втрачають забарвлення, покриваються сірим слизом, у них запалюються зябра. Ослаблених застудою риб часто вражають інфекційні хвороби. Хворим рибам необхідно створити нормальні умови – тепло, аерування води, легкозасвоюваний корм. Для попередження виникнення інфекційної хвороби необхідно застосувати один із лікувальних засобів – кухонну сіль, трипафлавін, риванол.
Псевдомоноз (плавникова гниль)
Інфекційна хвороба, збудником якої є бактерії роду Pseudomonas. У хворої риби з'являється слабко помітне опущення країв плавців з подальшим їх руйнуванням і укорочуванням. Потім біля основи плавців утворюються виразки, і при неприйнятті заходів із лікування риба гине. До лікування необхідно приступати відразу після виявлення ознак хвороби, застосовуючи один із таких засобів, як біцилін-5, сульфат міді, біоміцин. Плавникову гниль треба відрізняти від травм і лужної хвороби, коли в сильнолужній воді плавники у риб без видимих ??пошкоджень коротшають, ніби тануть. У цьому випадку необхідно привести в норму якість води в акваріумі.
Сапролегніоз
Збудники хвороби – грибки з сімейства сапролегніацея і ахлія. Зазвичай вражають виснажену рибу або зустрічаються як вторинне захворювання. Хвора риба покрита ділянками або іноді повністю білим пушком. Проростаючи в шкіру, вони вбивають прилеглі тканини, в результаті чого утворюються омертвілі ділянки. Лікування проводять розчинами мідного купоросу, формаліном, нітратним сріблом, натрієвою сіллю ністатину, натрієвої сіллю леворину.
Хілодонельоз
Інвазійна хвороба, збудником якої є рівновійна інфузорія хілодонела (Chilodonella cyprini). Потрапивши в акваріум, паразит, особливо в старій воді, тривалий період часу може не проявляти себе по відношенню до риб. Проте різка зміна кисневого режиму та хімічного складу води, підміна значної її частини, загнивання залишків корму викликають бурхливе розмноження хілодонели, що помітно через значне помутніння води (інфузорна муть). При збільшенні можна побачити в ній безліч інфузорій овальної форми з віями на передній стороні, які здійснюють коливальні рухи. В уражених хілодонельозом риб тіло покривається блакитно-матовим нальотом, вони погойдуються, труться об ґрунт і рослини, у них злипаються плавники. Потрапляючи в зябра риби, інфузорії, пошкоджуючи епітеліальний покрив, обволікають їх поверхню суцільною плівкою, що призводить до загибелі риб від задухи. Ці паразити не щадять навіть найбільших і найсильніших акваріумних риб, таких як астронотуси, тиляпії та ін. Як випливає з вищесказаного, головне, що треба робити для недопущення спалаху хілодонельозу в акваріумі – це уникати заміни великої частини води і не допускати перегодовування риб кормом, який швидко розкладається у воді. Хілодонельоз особливо небезпечний для мальків риб і нерідко призводить до масової їх загибелі. Для боротьби з хілодонельозом використовують лікувальний розчин одного з таких препаратів, як риванол, трипафлавін, метиленовий синій, хлорамін. Після одужання риб необхідно зробити заміну води.
Виразкова хвороба
Збудник – псеудомонас флюоресценс заноситься в акваріум з живим кормом, водою, ґрунтом, рослинами і хворими рибками. Хворі риби мають на поверхні тіла невеликі виразки, які, якщо не здійснювати відповідних заходів, збільшуються і проникають всередину. Досить часто в місця утворення виразок проникають грибки, які посилюють захворювання і призводять до загибелі рибок. Лікування проводять розчинами перманганату калію, трипафлавіном.
Профілактика захворювань
Має важливе значення для попередження захворювань акваріумних риб, які виникають в результаті порушень правил утримування та внесення інфекції по різних каналах. З метою збереження здоров'я мешканців акваріума і створення нормальної екологічної обстановки в ньому рекомендується дотримуватися таких правил:
- систематично проводити щотижневе чищення акваріума в поєднанні із заміною в середньому 1/10 об’єму води, не допускати перенаселення акваріума;
- уникати необґрунтованої і часткової пересадки риб;
- не поміщати в акваріум предметів, які можуть викликати отруєння або травми риб;
- строго стежити за якістю корму для риб і забезпечувати правильне його зберігання;
- дотримуватися режиму годування (два рази на день), не залишати на тривалий час риб голодними і не допускати перегодовування;
- підтримувати в акваріумі оптимальну температуру, рекомендовану для конкретних видів риб, виключити можливість різких перепадів температури в акваріумі і переохолодження;
- забезпечувати надійне транспортування риб, застосовуючи м'які достатні за обсягом перенесення, що виключають травмування риб;
- в зимовий час використовувати термосні ємності, а для великих риб і великої кількості мальків-спеціальні переносні утеплені ящики;
- новопридбаних риб піддавати карантину, помістивши їх у відведений для цього відсадник, заповнений водою з діючого акваріуму; щоб не влаштовувати окремого обігріву, дрібних риб можна поміщати в скляну банку і пускати її плавати в акваріум;
- інвентар (сачки, сифони тощо), яким обслуговувалися хворі або карантинні риби, необхідно ретельно дезінфікувати (марганцівкою, риванолом, кухонною сіллю, кип'ятінням), перш ніж використовувати його для здорових риб;
- щоб уникнути вистрибування риб з акваріума його необхідно накрити склом або сіткою, забезпечивши вільний доступ повітря;
- при лікуванні риб медикаментами і хімічними препаратами строго дотримувати дозування, щоб не допустити отруєння.
Використані матеріали: ru-aqua.ru.
Читайте також:
